У 2-й пол. 1980-х М. А. Барг (1915 – 1991) ввів термін “історіографічна революція”. Він писав про історіографічні революції XVIII ст. та кінця XX ст. У 2008 р. Б. Г. Могильницький у докладно охарактеризував стан розвитку історичної науки у 1960-ті – 2000-ні рр. як історіографічну революцію, хід якої поділив на три періоди. У 2008 р А. В. Лубський пише про історіографічні революції, як про революції в історичній науці, яких виділяє три: 1) на поч. ХІХ ст. – поява класичної історичної науки; 2) на межі ХІХ – ХХ ст. – поява некласичної історичної науки; 3) наприкінці ХХ ст. – поява неокласичної історичної науки. У 2018 р. Д. П. Ісаєв виклав стислу історію використання поняття “історіографічна революція” в російській історичній науці. О. П. Бакуменко вважає, що слід розрізняти поняття “історіографічна революція”, “революція в історичному знанні”, “революція в історичній науці”, “наукова революція в історіописання”, оскільки поняття “знання” значно ширше ніж поняття “наукове знання”, а “історичне знання” далеко не завжди є “науковим історичним знанням”.
In the second half of the 1980s, M. A. Barg (1915 – 1991) introduced the term “historiographical revolution". He wrote about the historiographical revolution of the XVIII century and the historiographical revolution of the late XX century. In 2008, B. G. Mohylnytsky in the 3rd volume of his work “History of historical thought of the XX century” described in detail the state of development of historical science in the period from the 1960s to the beginning of the 2000s as a historiographical revolution, the course of which was divided into three periods: 1. objectivist (scientific) – 1960 – 1970's; 2. Subjectivist (postmodern) – 1980s – early 1990s; 3. synthesizing – the mid-1990s – our time. In 2008
A. V. Lubsky wrote about historiographical revolutions as revolutions in historical science, of which he singles out three:
1) at the beginning of the XIX century – the emergence of classical historical science; 2) at the turn of the XIX – XX centuries. – The emergence of non-classical historical science; 3) at the end of the XX century. – the emergence of neoclassical historical science. In 2018, D. P. Isayev outlined a brief history of the use of the concept of “historiographical revolution” in n historical science. Alexander Bakumenko believes that a distinction should be made between the concept of “historiographical revolution", “revolution in historical knowledge", “revolution in historical science", “scientific revolution in historiography", as the concept of “knowledge” is much broader than the concept of “scientific knowledge” , and “historical knowledge” is not always “scientific historical knowledge.” In addition to scientific knowledge, there are other forms of comprehension of the past (mythological, religious, philosophical, political and ideological, artistic, etc.). Historiography, writing texts that tell about the past, is not always a scientific historiography.
