У дисертації подані результати дослідження просоціальності як диспозиційної основи сприяючої поведінки особистості. Висвітлено сучасний стан розробки проблеми у вітчизняній та зарубіжній науці. Відповідно до генетично-деонтологічного підходу, запропонованого у роботі, розроблена модель вікової динаміки конструкта, згідно якої виконано емпіричний аналіз його генези. У широкому віковому діапазоні (з 2 до 65 років), на основі 25 онтогенетично-порівняльних зрізів простежено траєкторію розгортання просоціальних тенденцій особистості. Вікова динаміка описується через зміни у структурі та функціонуванні особистішої якості та її поведінкових проявів. Емпірично простежено поетапність розгортання просоціальності особистості. Виокремлені критерії, механізми, рівні сформованості конструкта. Висвітлені основні характеристики функціонування просоціальності особистості на кожному з вікових етапів онтогенезу. Виокремлені вікові критерії та показники функціонування особистішої якості та шляхи її стимулювання у всі періоди онтогенезу. Апробована програма психологічного супроводу просоціального розвитку в період середнього дитинства (кінець дошкільного початок молодшого шкільного віку), доведено її ефективність та доцільність використання для стимулювання просоціального розвитку в цей період.
The research deals with the issue of the development of prosociality as a unique personality trait, which ensures the person's readiness to act for the benefit of the Others in accordance with their needs, intentions and emotional states. The author summarizes the international experience with studying the essence of prosociality and its age-related development. It is pointed out that there are two basic areas of investigating the prosocial tendencies in a foreign psychological science. The first one is presented with the research concentrated on the study of prosocial behavior and another one is associated with the analysis of the development and functioning of its dispositional basis - prosociality. In the field of Ukrainian psychology this research area has not received enough exploratory attention. Certain aspects of this phenomenon are considered in the field of related psychological and pedagogical issues: personality moral development; age-related genesis of altruism or empathy, etc. It is noted that the particular attention to the ontogenetic aspect of prosociality had emerged in recent decades. The integration of the international research and the implementation of the meta-analytic reviews and the cross-cultural studies enable to obtain the extensive information regarding the features of prosocial behavior in the different periods of life. However, there are no systematic studies dealing with the genesis of prosociality as a personal trait through the ontogeny. The study was conducted in accordance with the genetic-deontological conceptual approach, integrating the ideas of the theory of personality spiritual development by B. S. Bratus, the concept of the genetic development of personality by S. D. Maksimenko and the theory of personality oriented education by I. D. Bekh. This approach ensured to study the genesis of prosociality in the logic of deployment of its structure; changes in the hierarchy of its components, mechanisms and determination; features of its implementation in the particular forms of social activity (such as giving an instrumental and material help, sharing, empathic response, protection and defending, volunteering). The author makes the first attempt to discuss the location of prosociality as personality trait and describes the conceptual model of the age-related genesis of this phenomenon. Prosociality is considered as a biosociopsychic construct which exists on the intersection of three intrapsychic spheres, such as personality, cognitive sphere and identity. Its structure includes the inner core components and peripheral one. Inner core combines a prosocial identity, cognitive, emotional and motivational components. The peripheral part is represented by a behavioral component, which serves as an indicator of the evolution of this personality trait. The empirical study based on the 25 age-related comparative cross-sections made it possible to monitor the features of the developmental trajectory of human prosociality from early childhood to late maturity (2-65 years old). The author considers the age-related genesis of personality prosociality as a lifetime evolution of the personal trait, expressed in a large diversity of developmental changes (separation and harmonization of the principal components; changes in its hierarchical structure and the transformation of dominant components) due to the shifts of the determinants and mechanisms that cause the varying levels and the features of prosocial activity. This idea is implemented in the author’s six-stage model of the genesis of personality prosociality. It is noted that the ontogenetic development of prosociality involves two types of changes: the expansion of the structure of the phenomenon due to the inclusion of new components and the shifts in its hierarchical structure: from the primary domination of the emotional sphere to the decisive role of the cognitive one, and, eventually, to the consolidation of the dominant positions of the motivational component, which, in turn, is undergoing the phased evolution itself. Being in the mutually determined relationships with the prosocial identity, this component as the base of prosocial orientation defines the features of person’s prosocial behavior. Besides that the particular attention is paid to examining the relationships between the personality prosociality and the other intrapsychic systems: volitional control, cognitive skills, social responsibility, egoistic motivation etc. It is proved that initiativity and the level of cognitive skills determine the features of prosocial tendencies in the preschool- and at the beginning of elementary - school age, but further they lose their dominant position. As a holistic construct, personality prosociality is built up to the end of adolescence. Since the next age period, personality prosociality functions on the one of three levels: the inert prosociality, the mature prosociality, and altruism. Discussing the relationships between two highest forms of the phenomenon - mature prosociality and altruism, the author emphasizes that there are the meaningful differences in social and personal significance of these forms of prosociality. According to the author’s point of view, the mature prosociality has a unique ability to combine coherently two systems of human values - the benefit of Self and the benefit of Other. It leads to the idea that mature prosociality is the most productive level of this trait as the basis of personality development and well-being. In this regard the principles, tasks, goals and recommendations for stimulating prosociality at the each stage of ontogenesis are singled out and the effectiveness of the developmental program in the middle childhood is proved.
В диссертации представлены результаты исследования просоциальности личности как диспозиционной основы помогающего поведения. Проанализировано современное состояние разработки проблемы в отечественной и зарубежной науке. В соответствии с генетически-деонтологическим подходом, предложенным в исследовании, разработана модель возрастной динамики личностного конструкта, согласно которой выполнен эмпирический анализ его генезиса. В широком возрастном диапазоне (от 2 до 65 лет), на основании 25 сравнительных срезов прослежено траекторию развертывания просоциальных тенденций личности. Возрастная динамика описывается через изменения в функционировании основных компонентов конструкта и его поведенческих проявлений. Эмпирически изучена поэтапность формирования просоциальности личности. Выделены критерии, механизмы, уровни сформированное™ конструкта. Освещены основные характеристики функционирования просоциальности личности на каждом из возрастных этапов онтогенеза. Выделены возрастные критерии и показатели функционирования личностного качества и пути стимулирования развития во всех периодах онтогенеза. Апробирована программа психологического сопровождения просоциального развития в старшем дошкольном и младшем школьном возрасте. Доказана её эффективность и целесообразность использования для стимулирования просоциального развития в этом возрасте.
