Києворуська спадщина в історичній пам'яті українського суспільства (XII – початок XXI ст.)

Abstract

У дисертації розкрито роль Києворуської спадщини у відродженні і розвитку історичної пам'яті українського суспільства. На основі аналізу широкого кола джерел, літератури проілюстровано широке коло засобів формування історичної пам'яті українського суспільства. Доведено, що Києворуська спадщина державною політикою пам'яті репрезентувалась дієвим механізмом формування історичної свідомості. Історичну пам'ять у сенсі тлумачення Києворуської спадщини розглянуто в контексті європейського цивілізаційного вибору України, засобу формування історичної свідомості ролі літературно-мистецьких, релігійних, просвітницьких інструментів, діяльності «установ пам'яті» та «місць пам'яті». Схарактеризована спадщина Київської Русі як ідеологічного ресурсу державотворчих проектів доби середньовіччя та нового часу шляхом з'ясування обставин формування історичної пам'яті Київської Русі та Галицько-Волинської держави, проблем династичної спадщини у національно політичному проекті Русько-Литовської держави, Києворуського спадку у державотворчій спадщині Богдана Хмельницького та культурі Гетьманщини. Розглянуто обставини використання спадщини Київської Русі в ідеології російського самодержавства, зокрема через такі інструменти, як фальсифікація історичних джерел, конструювання політичних міфологем тощо. Автор розкрив широку палітру засобів використання спадщини у формуванні українською елітою Російської імперії власного державного проекту. Крім того, розкриті тенденції актуалізації історичної пам'яті про Києворуську спадщину у політичних проектах Української народної республіки, доби гетьмана Павла Скоропадського та в українській діаспорі. В роботі висвітлено обставини використання традицій Київської Русі в ідеологічній репрезентації та науковій інтерпретації радянської влади. Особливе місце в дисертації зайняло з'ясування ролі спадщини Київської Русі у державотворчому і націотворчому проектах незалежної України.

The dissertation reveals the role of the Kyiv Rus heritage in the revival and development of the historical memory of Ukrainian society. On the basis of analysis of a wide range of sources, literature illustrates a wide range of means of forming the historical memory of Ukrainian society. It is proved that the Kyiv Rus heritage of state policy of memory was represented by an effective mechanism for the formation of historical consciousness. Historical memory in the sense of interpretation of the Kiev Rus heritage is considered in the context of the European civilization choice of Ukraine, a means of forming the historical consciousness of the role of literary, artistic, religious, educational instruments, activities of "institutions of memory" and "places of memory". The heritage of Kyiv Rus as an ideological resource of state-building projects of the Middle Ages and of modern times is characterized by clarifying the circumstances of the formation of the historical memory of Kyiv Rus and the Galician-Volyn state, the problems of the dynastic heritage in the national political project of the Rus-Lithuanian state, the Kyiv Rus heritage in the state creation the legacy of Bogdan Khmelnytsky and the culture of the Hetmanate. The thesis considers the circumstances of using the heritage of Kyiv Rus in the ideology of Russian autocracy, in particular through such instruments as falsification of historical sources, the construction of political mythologies, etc. The author revealed a wide range of means of using the inheritance in the formation of the Ukrainian elite of the Russian Empire of its own state project. The paper reveals the tendencies of updating the historical memory of the Kyiv Rus inheritance in the political projects of the Ukrainian People's Republic, the Ukrainian state of Hetman PavloSkoropadsky and in the Ukrainian diaspora. The paper highlights the circumstances of using the traditions of Kyiv Rus in the ideological representation and scientific interpretation of Soviet power. It is noted that with the establishment in Ukraine of the Bolshevik authorities the issue arose for the formation of a new model of historical memory, and the heritage of the Kyiv Rus statehood was widely represented and scientifically interpreted in state ideology. A special place in the dissertation took the clarification of the role of the inheritance of Kyiv Rus in state-building and nation-building projects of independent Ukraine. It was determined that with the proclamation of Ukraine's independence, in conditions of the often painful processes of searching for variants of statehood development, of the spiritual principles of society, the appearance of interest in the heritage of Kyiv Rus was logical and well-formed. Historical experience of state creation was dominant in the self-realization of the Ukrainian people. Appeal to Rus heritage took place in the context of the formation of collective ideas concerning ways of forming a democratic type of government, in the formation of a civil society, the creation of political foundations of the unity, the revival of Ukrainian national symbols, the development of the military organization of Ukraine, the development of the tradition of international politics. It is confirmed that after 1991 in Ukraine, the representation of the Kyiv Rus inheritance took place through the state policy of memory, which was built in the format of targeted programs, concepts, scientific developments. In attempting to develop national self-consciousness, the state authorities attached a wide symbolic space to this case, including that which was associated with the Kyiv Rus heritage. The awareness of Ukrainians of kinship with the Kyiv Rus was a powerful moral and emotional tool of national identity. The formation of national consciousness contributed to the use of inheritance in educational practice.

В диссертации раскрыта роль Киеворусского наследия в возрождении и развитии исторической памяти украинского общества. На основе анализа широкого круга источников, литературы проиллюстрировано широкий круг средств формирования исторической памяти украинского общества. Доказано, что Киеворусское наследие государственной политикой памяти репрезентировалось действенным механизмом формирования исторического сознания. Историческую память в смысле толкования Киеворусского наследия рассмотрен в контексте европейского цивилизационного выбора Украины, средства формирования исторического сознания роли литературно-художественных, религиозных, просветительских инструментов, деятельности «учреждений памяти» и «мест памяти». Охарактеризованы наследия Киевской Руси как идеологического ресурса государственно проектов средних и нового времени путем выяснения обстоятельств формирования исторической памяти Киевской Руси и Галицко-Волынского государства, проблем династической наследия в национально политическом проекте Русско-Литовского государства, Киеворусского наследия в государственном наследии Богдана Хмельницкого и культуре Гетманщины. В диссертации рассмотрены обстоятельства использования наследия Киевской Руси в идеологии российского самодержавия, в частности через такие инструменты, как фальсификация исторических источников, конструирование политических мифологем и тому подобное. Автор раскрыл широкую палитру средств использования наследия в формировании украинской элитой Российской империи собственного государственного проекта. Кроме того, раскрыты тенденции актуализации исторической памяти о Киеворусскому наследию в политических проектах Украинской народной республики, времени гетмана Павла Скоропадского и в украинской диаспоре. В работе освещены обстоятельства использования традиций Киевской Руси в идеологической репрезентации и научной интерпретации советской власти. Особое место в диссертации заняло выяснение роли наследия Киевской Руси в государственно и нациотворческих проектах независимой Украины.