Педагогічний космополітизм у соціокультурних умовах першої половини ХVІІІ – 40-х рр. ХХ століття

Abstract

У дисертації вперше досліджено педагогічний космополітизм крізь призму розвитку вітчизняного просвітництва першої половини ХVІІІ – 40-х рр. ХХ століття. Репрезентовано сумарну результативність аналізу тематичної джерелознавчої бази у складі архівних матеріалів й періодичних видань, стародруків і рукописів, історичних та історико-педагогічних праць, що уможливило поетапність відтворення феноменологічного розвитку у соціокультурних умовах дорадянського, позарадянського (еміграційного) та радянського періодів. Окреслено теоретико-методологічні засади дослідження, розроблено періодизацію розвитку педагогічного космополітизму, відтворено хронологію основних подій, проблематизовано системність відповідного понятійно-категоріального апарату, переосмислено тематичні публікації із залученням інструментарію наукового цитування, виокремлено сукупність зарубіжних підходів до окреслення космополітичної проблематики під педагогічним кутом. Доведено, що стратегічною метою «кристалізації» педагогічного космополітизму була потреба обміну професійним досвідом, розвитку освіти та зростання чисельності кваліфікованого кадрового потенціалу. Переосмислено значущість впливу проімперської ліберально-консервативної мінливості на траєкторію розвитку вітчизняного педагогічного космополітизму та ідентифіковано географічні масштаби його всеохоплення. Розглянуто вплив соціокультурних умов на примноження багатоаспектності завдань педагогічного космополітизму та роль особистісного фактору у цьому процесі. Проаналізовано динаміку розвитку міжнародно-педагогічних відносин на прикладі кількісних показників іноземних відряджень, які актуалізували поглиблення феноменологічного розвитку та посприяли неформальному «розмиванню» державних кордонів різних країн світу.

In the dissertation, pedagogical cosmopolitanism for the first time was explored through the prism of the national enlightenment development during the first half of the XVIII century - 40s of the XX century. The overall effectiveness of the thematic source base analysis that includes archival materials and periodicals, printed materials and manuscripts, historical and historical-pedagogical works is presented. It enabled the reproduction of phenomenological functioning that existed in the socio-cultural conditions of pre-Soviet, out of Soviet (emigrational) and Soviet periods. The theoretical and methodological principles of the study have been outlined; the periodization of the functioning of pedagogical cosmopolitanism has been worked out; the chronology of the main events has been reproduced; the systematicity of the corresponding conceptual and categorical apparatus has been problematized; the thematic publications with the involvement of the instruments of scientific citation have been reconsidered; the set of foreign approaches to cosmopolitanism issue outlining from the pedagogical angle has been highlighted. It has been proved that the strategic goal of pedagogical cosmopolitanism "crystallization" was the need to exchange professional experience, develop education and increase the number of qualified human resources. The significance of the influence of pro-imperial liberal-conservative variability on the trajectory of functioning of domestic pedagogical cosmopolitanism has been rethought and the geographical scope of its inclusiveness has been identified. The influences of socio-cultural conditions on the multiplication of multidimensional tasks of pedagogical cosmopolitanism and the role of personal factor in this process have been considered. The phenomenological peculiarity of the period under the study was highlighted in the research way, which was characterized by the following content: the richer the professional experience of the cosmopolitan teacher was - the more productive were the theoretical and practical results of his creative endeavors. The dynamics of the development of international pedagogical relations has been analyzed on the example of quantitative indicators of foreign business trips, which actualized the deepening of phenomenological functioning and contributed to the informal "erosion" of national borders of different countries of the world. It has been proved that the tactics of pedagogical and cosmopolitan cohesion were highly productive in the context of national and educational development. The issues of mutual influence between the processes of national educational institutions opening and functioning and the geographical directions of pedagogical cosmopolitanism functioning have been investigated. The contribution of cosmopolitan educators to the multiplication of the directions of national education development has been personified. It has been generalized at the interdisciplinary level, that the fundamentalism of pedagogical cosmopolitanism gradually «streamlined» the process of qualitative educational preparation, which was directly and proportionally reflected in the deepening of the methods of professional disciplines teaching, which in turn produced the development of scientific and technical subjects. It was noted that the bilateral nature of the pedagogical cosmopolitanism functioning was reflected in: affirmation of the systematic influence of foreigners on broad domestic social masses, by bringing foreign socio-cultural "grain" (religions, languages, customs) to the local soil; maintaining the high level of mobility of the national intelligentsia, which always sought to overcome the limitations of imperial frontier by establishing a close dialogue with the scientific and pedagogical circles of the world. The problem of preservation of pedagogical cosmopolitanism as an expression of national socio-cultural progress has been addressed. The multidimensional influence of pedagogical cosmopolitanism on the functioning of the national education system in emigration conditions has been paid attention to. The productivity of this process is reproduced at the level of centers opening; the spread of literacy; specialized courses of various profiles; cultural and cultural-educational institutions.

У дисертації вперше досліджено педагогічний космополітизм крізь призму розвитку вітчизняного просвітництва першої половини ХVІІІ – 40-х рр. ХХ століття. Репрезентовано сумарну результативність аналізу тематичної джерелознавчої бази у складі архівних матеріалів й періодичних видань, стародруків і рукописів, історичних та історико-педагогічних праць, що уможливило поетапність відтворення феноменологічного розвитку у соціокультурних умовах дорадянського, позарадянського (еміграційного) та радянського періодів. Окреслено теоретико-методологічні засади дослідження, розроблено періодизацію розвитку педагогічного космополітизму, відтворено хронологію основних подій, проблематизовано системність відповідного понятійно-категоріального апарату, переосмислено тематичні публікації із залученням інструментарію наукового цитування, виокремлено сукупність зарубіжних підходів до окреслення космополітичної проблематики під педагогічним кутом. Доведено, що стратегічною метою «кристалізації» педагогічного космополітизму була потреба обміну професійним досвідом, розвитку освіти та зростання чисельності кваліфікованого кадрового потенціалу. Переосмислено значущість впливу проімперської ліберально-консервативної мінливості на траєкторію розвитку вітчизняного педагогічного космополітизму та ідентифіковано географічні масштаби його всеохоплення. Розглянуто вплив соціокультурних умов на примноження багатоаспектності завдань педагогічного космополітизму та роль особистісного фактору у цьому процесі. Проаналізовано динаміку розвитку міжнародно-педагогічних відносин на прикладі кількісних показників іноземних відряджень, які актуалізували поглиблення феноменологічного розвитку та посприяли неформальному «розмиванню» державних кордонів різних країн світу.