У дисертації розглядаються методологічні можливості синергетичної парадигми в
поглибленні предметного поля соціального пізнання. Ідеї та принципи синергетики, нового
міждисциплінарного наукового напрямку, представлені в їх історичному та загальнотеоретичному
розрізі, запропонований панорамний погляд на соціосинергетичні інтерпретації, що вже існують у
вітчизняних, російських та західних дослідженнях. Реконструкція самоорганізаційної динаміки в
соціальному середовищі дозволяє по-новому розглянути такі явища, як ігрові, міфологічні
соціальні спільності, розкривши в них прояв соціосамоорганізаційної тектоніки, дію
самоорганізаційних механізмів соціальної зміни.
Поставлені проблеми досліджуються в контексті ідей І. Пригожина, розкривається їх
ефективність для сучасного гуманітарного пізнання; з'ясовується роль синергетики як
20
загальнонаукової програми; аналізуються соціосинергетичні параметри комунікативного
середовища сучасної науки.
Розробка нової методології дослідження суспільства в синергетичному контексті
детермінована тим, що традиційні підходи, включаючи й формаційний, демонструють сьогодні
недостатню ефективність, тому що не в змозі адекватно пояснити перехід на якісно інший рівень
соціуму в умовах нестабільного існування. Доведено, що використання соціосинергетичної
методології у дослідженні соціуму дозволяє накреслити нові соціальні стратегії та орієнтири
суспільного розвитку.
В диссертации рассматриваются методологические возможности синергетической
парадигмы в расширении предметного поля социального познания. Идеи и принципы
социосинергетики, нового междисциплинарного научного направления, представлены в их
историческом и общетеоретическом разрезе. Предложен панорамный взгляд на
социосинергетические интерпретации, которые уже существуют в отечественных, русских и
западных исследованиях. Реконструкция самоорганизационной динамики в социальной среде дает
возможность по-новому посмотреть на такие явления, как игровые, мифологические социальные
общности, раскрыв в них проявление социосинергетической тектоники, действие
самоорганизационных механизмов социального изменения.
Поставленные проблемы исследуются в контексте идей И. Пригожина, раскрывается их
эффективность для современного гуманитарного познания; выясняется роль синергетики как
общенаучной программы; анализируются социосинергетические параметры коммуникативной
среды современной науки.
Разработка новой методологии исследования общества в синергетическом контексте
детерминирована тем, что традиционные подходы, включая и формационный, демонстрируют
сегодня недостаточную эффективность, так как не в состоянии адекватно объяснить переход на
качественно новый уровень социума в условиях нестабильного существования. Показано, что
использование социосинергетической методологии в исследовании социума, дает возможность
создавать новые социальные стратегии и ориентиры общественного развития.
21
Круг идей, инициированных синергетикой, оказался в эпицентре наиболее актуальных
проблем современной социальной теории. Такая ситуация обусловлена как спецификой самого
предмета и метода социосинергетики, так и возможностями того методологического синтеза,
который проступает в рамках синергетического мировидения. За методологической спецификой
теории самоорганизации стоит своеобразное видение социального мира, делающее предметом
рассмотрения новые пласты социальной действительности.
Своими понятиями и образами синергетика обращена к практике жизни. Об этом
свидетельствует ее стремление войти в конкретные, практически ориентированные социальные
науки: экономику, политологию, социологию, и в разработку конкретных практических моделей
управления различными социальными процессами, развивая тем самым синергетическую теорию
управления обществом.
In the dissertation the methodological possibilities of synergetic paradigm with reference to social
knowledge are considered. The ideas and principles of synergetic as a new interdisciplinary promptly
explicating scientific direction is represented in their historical and theoretical slit; the panoramic view on
that set of sociosynergetic interpretations, which already exists in domestic, Russian, and
Western-European social science is proposed. Reconstruction of self-organizational dynamics in the social
environment allows a new vision on such appearances, as game, mythological social entities, having seen
in them operation of self-organizational mechanisms of social change.
Debates of the main problems include several complimentary aspects: a) influence of ideas of Ilya
Prigogine on development of social sciences and humanities; b) comparative evaluation of synergetic
concepts; с) synergetic parameters of communicative milieu of modern science.
The development of new methodology of investigation of society in the synergetic context is
determined by the fact that traditional approaches, including formational one. These approaches
demonstrate nowadays insufficient efficiency because they are not able to explain adequately the transition
to qualitatively another level of social system in conditions of unstable existence. It is proved, that using
synergetic methodology in research of process of the phenomenon of social evolution allows to outline a
new social strategy and reference points, and to determine tendencies and prospects of social development.
