Дисертаційне дослідження присвячено теоретико-методологічному обгрунтуванню та емпіричному вивченню особливостей духовного розвитку особистості, що реалізується на засадах християнського віровчення. Означено змістово споріднені ракурси осмислення психологічного змісту духовності та духовного розвитку задля створення їх холістичної концепції. Духовний розвиток розглядається як процес актуалізації й опредметнення сакраментальних духовних інтенцій аксіопсихологічного потенціалу особистості (Сутнісне Я) - добра, краси, істини, блага як сенсу людського життя загалом та суб’єктних здатностей, що зумовлюють динаміку смислових утворень етичного, естетичного, пізнавального та екзистенційного змісту і визначають координати й форми самопізнання, самовизначення, самотворення, самотрансценденції особистості шляхом її приєднання до метафізичної сакральної реальності та сповнення Духовного ідеалу. Реалізовано християнсько-орієнтований підхід до проблеми розвитку духовності особистості, що передбачає інтеграцію теологічного, філософського (неологічного) та психологічного знання про духовну природу людини; представлено концептуальне бачення людини як цілісної комплементарної єдності тіла-душі-духа; експліковано екзистенційно-мотиваційний контекст релігійної віри як телеологічного ядра психології духовного розвитку особистості; обгрунтовано зміст сакраментальності, суб’єктності та діалогічності як чинників духовного зростання; емпірично підтверджено і теоретично обгрунтовано реконструктивну дієвість духовних практик: молитви як форми духовного діалогу, Тайни покаяння як вчинкового способу духовного розвитку і Тайни Євхаристії як глибини сакраментального посвячення та джерела духовної ініціації особистості. Створено технологічну модель християнсько-психологічного супроводу духовного розвитку дорослої особистості, яка включає три напрями - психологічне консультування, психокорекцію та екзистенційно-гуманістичну психотерапію. В рамках кожного напряму розроблено й апробовано програми консультативно-корекційних та реабілітаційно-терапевтичних заходів.
Диссертационное исследование посвящено теоретико-методологическому обоснованию и эмпирическому изучению особенностей духовного развития личности, реализуемого на основе христианского вероучения. Определены содержательно родственные ракурсы осмысления психологического содержания духовности и духовного развития для создания холистической концепции психологии духовности личности. Духовность рассматривается как сущностный атрибут человеческой природы, интегративное свойство личности - сакраментальная аутентичная психическая реальность существования сверхиндивидуальных ценностей и персональных смыслов, смыслообразующий центр, который, задавая финальную цель развития личности, направляет ее на пути к этой цели; сфера индивидуальной репрезентации и творческой, свободной реализации личности. Духовное развитие рассматривается как процесс актуализации и опредмечивания сакраментальных духовных интенций аксиопсихологического потенциала личности (Сущностное Я) - добра, красоты, истины, блага и смысла человеческой жизни в целом и субъектных способностей, обусловливающих динамику смысловых образований нравственного, эстетического, познавательного и экзистенциального содержания и определяющих координаты и формы самопознания, самоопределения, самосозидания, самотрансценденции личности путем ее присоединения к метафизической сакральной реальности и достижения Духовного идеала. Реализован христианско-ориентированный подход к проблеме развития духовности личности, что предполагает интеграцию теологического, философского (ноологичного) и психологического знания о духовной природе человека, представлено концептуальное видение человека как целостного комплементарного единства тела-души-духа. Христианско-психологическое познание духовности выступает как катарсическое погружение, смысловое понимание, ценностно обусловленная интерпретация человеком собственного духовного опыта в единстве его априорных, внутренних, сакраментальных онтологических моментов и апостериорных, внешних, сакрально (культово, религиозно) ориентированных онтических проявлений - духовного потенциала и духовного делания (служения). Эксплицирован экзистенциально-мотивационный контекст религиозной веры как телеологического ядра психологии духовного развития; установлены основные детерминанты религиозности - врожденная способность сущностной природы человека, ответ на чувство страха, удовлетворение потребности в личной идентичности, результат осознания сложности, гармоничности и целесообразности организации Вселенной, а также психологические функции религиозной веры - мировоззренческая, интегрирующая, регулятивная, коммуникативная, психотерапевтическая. Раскрыто содержание трансцендентального источника развития духовности личности - сакраментальности, субъектности как механизма духовного развития и диалогичности как средства духовного роста. Эмпирически подтверждена и теоретически обоснована реконструктивная действенность духовных практик -молитвы как формы духовного диалога, Тайны покаяния как особого поступка и способа духовного развития, Тайны Евхаристии как глубины сакраментального посвящения и источника духовной инициации личности. Создана технологическая модель христианско-психологического сопровождения духовного развития взрослой личности, которая включает три направления - психологическое консультирование, психокоррекцию и экзистенциально-гуманистическую психотерапию. В рамках каждого направления разработаны и апробированы программы консультативно-коррекционных и реабилитационно-терапевтических мероприятий.
The dissertation is devoted to theoretical and practical bases and empirical study of the characteristics of individual spirituality that is implemented on the basis of Christian doctrine. The author defines related angles of understanding of the psychological contents of spirituality and spiritual development for the creation of a holistic concept of psychology of spiritual life of personality. Spiritual development is considered as the process of updating and objectifying of sacramental spiritual intentions of aksiopsychological potential of the individual (Essential I) - goodness, beauty, truth, good sense of human life in the whole and subjective abilities that contribute to the dynamics of semantic entities of ethical, aesthetic, cognitive and existential meaning and determine the coordinates and forms of self-knowledge, self-determination, self-creation, self-transcendence of the individual through its adherence to the sacred metaphysical reality and fulfillment of Spiritual ideal. Christian-oriented approach to the problem of spiritual identity that involves the integration of theology, philosophy (noological) and psychological knowledge about the spiritual nature of man is implemented, a conceptual vision of man as an integrated complementary unity of body-mind-spirit is presented; existential-motivational context of religious faith as a teleological core of psychology of spiritual development of personality is demonstrated, reasonable content of sacramentality, subjectivity and dialogue as spiritual growth factors; the dissertation empirically and theoretically grounds reconstructive efficacy of spiritual practices - prayer as a form of spiritual dialogue, the Sacrament of penance as the efficiency of spiritual development and the Sacrament of the Eucharist as the depth of sacramental consecration and source of spiritual initiation of personality. The author creates the technological model of Christian psychological support of spiritual development of adult personality, which includes three areas: counseling, psychological correction and existential-humanistic psychotherapy. Within each area the programs of advisory correctional and rehabilitation therapeutic interventions are developed and tested.
