У дисертації досліджуються основні аспекти взаємодії міфу і драми, що дозволяє крізь жанрову архетипову призму розглянути українську драматургію 80-х років XX століття, котра практично випала з літературознавчого контексту.
Визначається специфіка проблеми міфопоетичної свідомості драматичного твору, що дає змогу розглядати драмоміфологію як своєрідний культурний феномен. Самобутність художньої реалізації міфопоетичної свідомості в українській драматургії "нової хвилі" визначається за допомогою використання елементів ритуально-міфологічної (архетипної) критики, а також компаративного, історико-генетичного і системно-естетичного методів, що дозволяє виявити характерні риси індивідуального міфомислення сучасних українських драматургів як національний інваріант світової міфософської традиції.
Драму і міф розглянуто як типологічно споріднені явища. Охарактеризовано параметри драматичного жанру, котрі сформувалися в надрах міфу і жанрово закріплені через посередництво ритуалу.
Як переддраматургічні форми самореалізації людини, що синкретували в собі гру, перевтілення і розвтілення, розглянуті містерія і ритуал. Це дозволяє визначити діалектику співвідношень міфу, ритуалу і драми, знайти жанрові точки їхньої взаємодії, простежити ґенезу формуванням міфопоетичних категорій, котрими активно оперує українська драма "нової хвилі". З позицій міфологічної критики крізь форми-трафарети посвятницької містерії і жертовного ритуалу розглянуті п'єси українських драматургів Ярослава Верещака, Василя Босовича, Валерія Чепурина, Олексія Шипенка. Проаналізовано специфіку використання драмою міфу і ритуалу в якості продуктивних естетичних моделей, відзначено, що міфопоетична свідомість і ритуалістична модель драми, поєднуючись, створюють унікальний естетичний конгломерат, в якому по-новому сприймаються і міфологічна символіка, і видовищні аспекти таїнства.
В диссертации исследуются основные аспекты взаимодействия мифа и драмы, что позволяет через жанровую архетипную призму рассмотреть украинскую драматургию 80-х годов XX века, практически выпавшую из литературоведческого контекста.
Определяется специфика проблемы мифопоэтического сознания драматического произведения, что позволяет рассматривать драмомифологию как своеобразный культурный феномен. Самобытность художественной реализации мифопоэтического сознания в украинской драматургии "новой волны" определяется посредством использования элементов ритуально-мифологической (архетипной) критики, а также компаративного, историко-генетического и системно-эстетического методов, что позволяет выявить характерные черты индивидуального мифом мышления современных украинских драматургов как национальный инвариант мировой мифософской традиции.
Драма и миф рассмотрены как типологически сходные явления. Охарактеризованы параметры драмы как жанра, сформировавшиеся в недрах мифа и жанрово закреплённые через посредничество ритуала.
Как преддраматуртческие формы самореализации человека, синкретировавшие в себе игру, перевоплощение и развоплощение, нам и рассмотрены мистерия и ритуал. Это позволяет определить диалектику соотношений мифа, ритуала и драмы, найти жанровые точки их соприкосновения, проследить генезис формирования мифопоэтических категорий, которым и активно оперирует украинская драма "новой волны".
С позиций мифологической критики через формы-трафареты посвятительской мистерии и жертвенного ритуала рассмотрены пьесы украинских драматургов Ярослава Верещака, Василия Босовича, Валерия Чепурина, Алексея Шипенко.
The dissertation is concerned with the main aspects of myth and drama interaction that allows to investigate the U krainian drama of the 80th though the genre-archtypical prism.
The specific characterof the problem of mythopoetical consciousness ofa drama work is defined here, and it helps to consider regard dram mythology as an original cultura phenomenon.
The peculiarities of the artistic realization of mytlopoetic consciousness in the U krainian drama of so-called "new wave" is determined by the usade of critics a by comparative, historical-genetic a systematically aesthetic methods. All these allow defining the characteristic features of the individual mythothinking of the contemporary Ukrainian playwrights, as a national invariant of the world mythological tradition.
D rama and myth are investigated as a typologically similarphenomena. The main parameters of drama as a genre are given from the point of view of their mythic a ritual roots.
Mystery and ritual are examined as predramatic forms ofa man’s self- realization. It helps to define the dialectics of the correlation of myth, ritual and drama, to find out the genre points of contiguity, to follow the genesis of the formation of the mythopoetic categories, which are widely operated by the “new wave” drama works. The plays of the U krainian playwrights like Y. Verechak, V. B osovich, V. Chepurin, A. Shepenko are investigated from the point of the view of mythological critics with the help of the forms of the mystery and sacrificial rituals.
It is stated that mythopoetic consciousness and ritual model ofa drama being united, produce the unique aesthetic effect where the mythological symbolics and spectacle aspects of sacrament acquire new apprehension.
