Рекомендації щодо удосконалення роботи переміщених університетів

Abstract

Повернення Криму та окремих районів Луганської і Донецької областей під контроль українського уряду є головним завданням сучасної України. Повернення контролю над територіями викличе потребу в реінтеграції усіх галузей економіки та суспільного життя. Особливо важливо реінтегрувати систему освіти, зокрема і вищої, об’єднавши розділені, через вимушене переміщення, університети. Проте, наразі відсутні як науково-обгрунтовані стратегії, так і конкретні кроки, які необхідно здійснити у цьому напрямі. Явище переміщених університетів в Україні не є чимось принципово новим у світовій практиці. Подібні (але не тотожні) проблеми існують, наприклад, в регіонах Грузії – Абхазії та Південній Осетії. Дослідження сучасного стану переміщених університетів України та порівняння їх з подібними проблемами в інших країнах дозволить: по-перше, проаналізувати травматичний досвід переміщених університетів; по-друге, побачити перспективу українських університетів, які були переміщені із зони ООС та Криму; по-третє, розробити покроковий план реінтеграції, консенсусу та примирення академічних спільнот.

The rejunction of Crimea as well as several parts of Luhansk and Donetsk regions to Ukrainian Government control is the main task for contemporary Ukraine. The receiving of control over the territories will cause the need of reintegration of all the economy and social life spheres. It is very important to reintegrate the system of education (especially, higher education one) by joining of divided universities which were disunited due to forced misplacing. There are no scientifically substantiated strategies as well as particular steps for performing of rejunction. The Ukrainian “displaced universities” phenomenon isn’t something new for the world practice. The similar (but not equal) problems take place at Georgian regions such as Abkhazia and Southern Osetia. The research of the contemporary conditions of Ukrainian and Georgian universities will let: firstly, to analyze the traumatic experience of “displaced universities”; secondly, to see the perspective for Ukrainian universities misplaced form the zone of ООS and Crimea; thirdly, to develop the step-by-step plan of reintegration, consensus and reconciliation of academic communities.