Проблема самоосвіти – це одна з педагогічних проблем, яка не втрачає своєї актуальності. Адже согодні суспільству потрібна активна, мобільна особистість, що володіє умінням планувати і самостійно організовувати власну діяльність, адекватно оцінювати якість і рівень результатів власної роботи, розширювати освітній простір для вирішення поставлених завдань та цілей. Ці якості відображаються в інтегрованій характеристиці властивостей особистості, яка виявляється в потребі, готовності і здатності до самостійної освітньої діяльності. У статті проаналізовано основні підходи до визначення понять “самоосвіта” та “самостійна робота”. Здійснено аналіз співвідношення окреслених понять, який показав, що це два складних види діяльності, які можуть бути пов’язані між собою або збігатися один з одним окремими компонентами, зсув цих понять може привести до неправильного вибору форм, засобів і методів їх практичної реалізації. Самостійну роботу слід розглядати лише як необхідну складову процесу самоосвіти, вона формує готовність до самоосвіти, створює основу для можливості здійснення безперервної освіти та постійного підвищення своєї кваліфікації. Оскільки процес самоосвіти відбувається під час самостійної роботи студентів, ми можемо відзначити, що самоосвіту можна вважати метою і результатом діяльності, а самостійну роботу – засобом досягнення результату. Наголошено, що в умовах сьогодення самостійна робота не забезпечує якісну реалізацію поставлених перед нею завдань оскільки має недостатню цілеспрямованість, проблемність, навчально-методичне і технічне забезпечення, слабку контрольованість, недостатню диференційованість і варіативність.
Проблема самообразования – это одна из педагогических проблем, которая не теряет своей актуальности. Ведь сегодня обществу нужна активная, мобильная личность, которая владеет умением планировать и самостоятельно организовывать собственную деятельность, адекватно оценивать качество и уровень результатов собственной работы, расширять образовательное пространство для решения поставленных задач и целей. Эти качества отображаются в интегрированной характеристике свойств личности, которая выявляется в потребности, готовности и способности к самостоятельной образовательной деятельности. В статье проанализированы основные подходы к определению понятий “самообразование” и “самостоятельная работа”. Осуществлен анализ соотношения определенных понятий, который показал, что это два сложных вида деятельности, которые могут быть связаны между собой или совпадать друг с другом отдельными компонентами, смещение этих понятий может привести к неправильному выбору форм, средств и методов их практической реализации. Самостоятельную работу следует рассматривать лишь как необходимое составляющую процесса самообразования, она формирует готовность к самообразованию, создает основу для возможности осуществления непрерывного образования и постоянного повышения своей квалификации. Поскольку процесс самообразования происходит во время самостоятельной работы студентов, мы можем отметить, что самообразование можно считать целью и результатом деятельности, а самостоятельную работу – средством достижения результата. Отмечено, что в сегодняшних условиях самостоятельная работа не обеспечивает качественную реализацию постеленных перед ней задач поскольку имеет недостаточную целеустремленность, проблемность, учебно-методическое и техническое забезпеченя, слабую степень контроля, недостаточную дифференцированность и вариативность.
The problem of self-education is one of the pedagogical problems that does not lose its relevance. After all, society needs an active, mobile personality with the ability to plan and organize their own activities, to adequately assess the quality and level of results of their own work, to expand the educational space to meet their goals and objectives. These qualities are reflected in the integrated characteristics of personality traits, which is manifested in the need, willingness and ability for independent educational activity. The article analyzes the main approaches to defining the concepts of self-study and independent work. It also considers the connection between the above-mentioned concepts. Thus, it is found that these two complex types of human activity, which may be related to each other or coincide with each other. However, the shift in these concepts may lead to choosing incorrect forms, means and methods of their practical implementation. Independent work should be viewed only as a necessary component of self-study since it forms the readiness for self-study and creates the basis for continuing education and continuing professional development. Given that the process of self-study occurs during independent work of students, one can note that self-study can be regarded as a goal and result of activity, whereas independent work is seen a means to achieve the result. It is pointed out that under today’s conditions independent work does not properly fulfil the tasks it should since it lacks purposefulness, focus on problem-solving, educational and methodological and technical support, is poorly monitored, insufficiently differentiated and variable.
