Проблема формування мовної особистості як міждисциплінарне поняття

Abstract

У статті на основі аналізу спеціальної літератури з психології, лінгвістики, лінгводидактики висвітлено основні проблеми, які розробляють дослідники мовної особистості, наведено визначення, виокремлено три аспекти, за якими сформульовано поняття “мовна особистість”: антропоцентричний, соціоцентричний, дисциплінарний. Особливу увагу приділено лінгвістичному й лінгводидактичному напрямам дослідження. У результаті аналізу й синтезу семантичного наповнення поняття “мовна особистість” визначено складність і неоднорідність цього утворення, його динаміку, оскільки мовна особистість перебуває в постійному розвитку під впливом соціокультурних умов і обставин. Доведено, що виокремлені науковцями аспекти дослідження мовної особистості взаємопов’язані, бо виходять “за межі” певної наукової галузі, взаємодіють, доповнюють одне одного, стають основою для виділення нових, що виникають під впливом різних умов, а також сутнісних характеристик мовної особистості. У сучасних соціокультурних реаліях зростає актуальність формування національно свідомої мовної особистості, яка здатна взяти відповідальність за долю рідної мови, за власний мовленнєвий вчинок. Останні дослідження доводять нерозривність між мовною особистістю, мовною ментальністю й національним характером, оскільки в мові кодуються глибинні пласти національної самосвідомості, культурної самобутності народу. Отже, культурна спадкоємність, як спосіб зв’язку між поколіннями даного народу, можлива лише через мову. Всі інші форми спадкоємності (матеріальна культура з усім її різноманіттям, різновиди художньої творчості) вторинні щодо мови. Акцентовано на складності структури поняття “мовна особистість” з огляду на його розгляд у широкому контексті (знання мови, володіння мовними засобами, прагнення дослідників виокремити низку окремих компетенцій/компетентностей тощо).

В статье на основе анализа специальной литературы по психологии, лингвистики, лингводидактики освещены основные проблемы, которые разрабатывают исследователи языковой личности, приведены определения, выделены три аспекта, по которым сформулировано понятие “языковая личность”: антропоцентрический, социоцентрический, дисциплинарный. Особое внимание уделено лингвистическому и лингводидактичному направлениям исследования. В результате анализа и синтеза семантического наполнения понятия “языковая личность” определено сложность и неоднородность этого образования, его динамику, поскольку языковая личность находится в постоянном развитии под влиянием социокультурных условий и обстоятельств. Доказано, что выделены учеными аспекты исследования языковой личности взаимосвязаны, потому что выходят “за пределы” определенной научной области, взаимодействуют, дополняют друг друга, становятся основой для выделения новых, возникающих под влиянием различных условий, а также сущностных характеристик языковой личности. В современных социокультурных реалиях возрастает актуальность формирования национально сознательной языковой личности, которая способна взять ответственность за судьбу родного языка, за свой речевой поступок. Последние исследования доказывают неразрывность между языковой личностью, языковой ментальностью и национальным характером, поскольку в языке кодируются глубинные пласты национального самосознания, культурной самобытности народа. Итак, культурная преемственность, как способ связи между поколениями данного народа, возможна только через язык. Все другие формы преемственности (материальная культура со всем ее многообразием, разновидности художественного творчества) вторичны относительно языка. Сделан акцент на сложности структуры понятия “языковая личность”, учитывая его рассмотрение в широком контексте (знание языка, владение языковыми средствами, стремление исследователей выделить ряд отдельных компетенций / компетентностей и т.п.).

Based on the analysis of special literature on psychology, linguistics, linguodidactics, this article presents the main problems that are developed by researchers of the linguistic personality, the "linguistic personality" definition is given, three aspects are described: anthropocentric, sociocentric, disciplinary. Special attention is paid to linguistic and linguodidactic research. As a result of the analysis and synthesis of the semantic content of "linguistic personality", the complexity and heterogeneity of this formation and its dynamics are determined, since the linguistic personality is in constant development under the influence of socio-cultural conditions and circumstances. It is proved that the aspects of the linguistic personality distinguished by scholars are interrelated, because they go beyond the limits of a certain scientific field, interact, complement each other, become the basis for new ones and emerge under the influence of different conditions, as well as the essential characteristics of the linguistic personality. In modern sociocultural realities, the relevance of the formation of a nationally conscious linguistic personality, which is able to take responsibility for the fate of the native language, for your speech act, is growing. Recent studies prove the inextricability between the linguistic personality, linguistic mentality and national character, since deep layers of national self-consciousness and the cultural identity of the people are encoded in the language. So, cultural continuity, as a way of communication between the generations of a given people, is possible only through language. All other forms of continuity (material culture with all its diversity, varieties of artistic creation) are secondary to language. It focuses on the complexity of the "linguistic personality" concept in its broad context (language knowledge, language skills, the desire of researchers to distinguish a number of individual competencies, etc.).