У статті з’ясовано місце, роль і значення поетичної творчості Лесі Українки в розвитку української літературної мови, схарактеризовано основні лінгвостилістеми художнього мовлення поетеси. Леся Українка була геніальним стилістом у кількох вимірах: як поетеса, публіцист, критик, драматург. У мовних дискусіях кінця ХІХ – початку ХХ ст. вона як духовна вихованка Михайла Драгоманова, сучасниця Івана Франка і Михайла Грушевського, підтримувала і продовжувала нову філософію літературної української мови, що виявлялася у вимогах і потребах зняти заборони і обмеження з української мови, розширити функціональне поле української мови, не тільки милуватися красою народної мови, а будувати культурну мову, швидше і активніше нормувати літературну мову з використанням здобутків усіх основних наріч, виробляти публіцистичний і науковий стилі, розвивати освіту й культурну працю свого народу рідною мовою. Леся Українка творила і вдосконалювала нові художньо-поетичні форми мови, шліфувала їх, поповнюючи народною розмовною та фольклорною лексикою.
В статье рассматривается роль и значение поэтического творчества Леси Украинки в развитии украинского литературного языка, характеризуются основные лингвостилистемы художественной речи поэтессы. Поэтическое творечество Леси Украинки стало ярчайшим явлением украинской культуры послешевченковского времени. Рядом с такими поэтами, как Шевченко и Франко Леся Украинка может считаться третьим колоссом украинской поэзии. В русле литературных традиций Шевченко она способствовала утверждению и развитию украинского литературного языка на всём ареале украинского народа. Позиция Леси Украинки – это её суждение о роли литературного языка в общественной жизни народа, его национальной культуре, о роли поэта – певца, имеющего «огнисте слово» и не покидающего родной край. Линвостилистема «співець» является доминантой художественного творчества поэтессы. Леся Украинка значительно расширила тематику и проблематику украинской литературы, приближая её к европейской. Творческое освоение новых тем вело к обновлению традиционных и созданию новых средств образной речи, к возникновению стилистем – идеологем. Создавая новые художественно-поэтические формы украинского литературного стилистику поэтических жанров, способствовала развитию просвещения и культурі украинского народа на родном языке.
The article defines the place, role and the importance of Lesya Ukrainka poetry in the development of the Ukrainian literary language. The main artistic lingvo-stylestemes (linguistic units with stylistic meaning) of poet’s speech are described in the article as well. Lesya Ukrainka was a brilliant stylist in several dimensions: as a poet, an essayist, a critic, a playwright. In the linguistic discussions of the late XIX – the early XX centuries, being a spiritual pupil of Mikhail Dragomanov and a contemporary of Ivan Franko and Hrushevsky, she supported and developed the new philosophy of the Ukrainian literary language: to remove taboos and restrictions in the Ukrainian language and to expand the functional field of the Ukrainian language. Moreover, her aim was not only to admire the beauty of the national language, but build the cultural language, create the norms of standard language using the achievements of all major dialects, forming journalistic and scientific styles to develop education and the culture of work of the Ukrainian people in their native language. Enriching the development of the literary Ukrainian language, Lesya Ukrainka created and improved new poetic forms of speech, polished them, adding popular folklore and colloquial vocabulary to them. She also
