Системно обгрунтовано філософію екологічного людиноцентризму, проведено соціально-філософський аналіз способів та технологій зниження антропогенного навантаження на довкілля як складової підвищення екологічної безпеки українського суспільства на етапі глобалізаційноінформаційної цивілізації. Визначено філософський зміст поняття «екобезпечний поступ людства» у
сучасному науковому та філософському дискурсах, який полягає у комплексній
соціально-екологічній реальності, заснованій на діалектичній єдності об'єктивного природного начала і суб'єктивного духовного начала. Соціальноекологічне буття чи реальність — це світ «другої природи» («олюдненої природи»), який заснований на потенції першої природи, тобто на речах, процесах та закономірностях, які існують незалежно від людини. За формою свого буття соціально-екологічна реальність («друга природа») схожа з першою, з якої вона народжується і розвивається, але в межах об'єктивного екологічного буття.
Досліджено структуру екологічної культури особистості, продемонстровано, що її ядром є екологічна свідомість. Остання вважається історично категорією, її виникнення закономірно пов’язане з відношенням суспільства до природи. Серед основних елементів обґрунтовано такі: усвідомлення необхідності протистояння всеохоплюючому пануванню людини над природою; усвідомлення обмеженості природних ресурсів; усвідомлення появи екологічної кризи як наслідку розгортання кризи у суспільстві; усвідомлення глобальних масштабів екологічної кризи; усвідомлення необхідності пошуків дієвих шляхів подолання екологічної кризи; усвідомлення крайньої необхідності проектування глобального стратегічного шляху розвитку як передумови існування життя; усвідомлення наявності соціальних сил, їхніх здібностей до спілкування і здатності передбачення
динамічного розвитку суспільства.
The philosophy of ecological human-centrism is systematically substantiated. The social-philosophical analysis of the methods and technologies for reducing of human impact on the environment as a part of increasing environmental safety of Ukrainian society on stage global-information civilization is performed at the research. The philosophical essence of "eco-safety progress of humanity" concept is defined at the modem scientific and philosophical discourse. This concept means the complex socio-ccological reality founded on dialectical principle of unity of objective natural basics and subjective spiritual ones. Socio-ecological being or reality is a world of "second nature" ("humanized nature"), which is based on the potency of the first nature (things, processes and patterns) which exists independently from man. The shape of his being social and ecological reality ("second nature") is similar to the first one, from which it is bom and develops, but within the environmental objective existence. The structure of ecological culture of personality is discovered. It is demonstrated that one’s core is an environmental consciousness. The last one is considered as historical category and it is naturally associated with the relation of society to nature. There are one’s main elements: awareness of the need to fight with the comprehensive rule of man over nature; awareness of limited natural resources; understanding of the emergence of the ecological crisis as a part of the crisis in society; awareness of the scale of global environmental crisis; awareness of the need to find effective ways to overcome the environmental crisis; awareness of emergency of design for global strategic way of the development as a prerequisite for the existence of life; awareness of the availability of social forces and their ability to communicate and the ability of predicting the dynamic development of society.
Системно обосновано философию экологического человекоцентризма, проведен социально-философский анализ способов и технологий снижения антропогенной нагрузки на окружающую среду как составляющей повышения экологической безопасности украинского общества на этапе глобализационно-информационной цивилизации. Определены философский смысл понятия «экобезопасный прогресс
человечества» в современных научном и философском дискурсах, который
заключается в комплексной социально-экологической реальности, основанной
на диалектическом единстве объективного природного начала и субъективного
духовного начала. Социально-экологическое бытие — это мир «второй природы» («очеловеченной природы»), который основан на потенции первой природы, на вещах, процессах и закономерностях, которые существуют независимо от человека. По форме своего бытия социально-экологическая реальность («вторая природа») схожа с первой, из которой она рождается и развивается, но в пределах объективного экологического бытия.
