Стаття присвячена дослідженню проблеми співвідношення двох специфічних лінгвістичних феноменів – розмовної мови і мови художньої літератури. З’ясовується місце розмовного компонента в процесі реалізації естетичної функції художньої мови. Аналізується використання розмовних одиниць з різним ступенем експресивності для мовної характеристики персонажів, створення стилістичних колоритів, а також з метою емоційного впливу на читача.
Статья посвящена исследованию проблемы соотношения двух специфических лингвистических феноменов – разговорного язика и языка художественной литературы. Определяется место разговорного компонента в процессе реализации эстетической функции языка художественной литературы. Анализируется использование разговорных единиц с разной степенью экспрессивности для характеристики языка персонажей, создания стилистических колоритов, а также с целью эмоционального влияния на читателя.
The article is dedicated to the study of the problem of correlation of two specific linguistic phenomena – colloquial language and language of fiction. The place of the colloquial component is discussed in the process of realization of the aesthetic function of the language of fiction. The use of the colloquial units with different extent of expression is analysed to characterize the speech of characters, create stylistic shade, influence on the reader’s feelings and emotions.
