Конструювання дійсності українців політиками: специфіка українського політичного тексту (2005-2010 рр.)

Abstract

Дисертація на здобуггя наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.03 - політична культура та ідеологія. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. - Київ, 2011. Дисертація присвячена дослідженню процесу конструювання дійсності населення політиками за сучасних умов. Відповідно до структури знаку, виділяється два типи дійсності - денотативна (справжні події) та конотативна — «пояснення цих подій» політиками. Моделі конотативної дійсності з’являються за допомогою нової комбінації знаків. Усі моделі дійсності існують у політичному тексті, який представляє сукупність сюжетів, стереотипів, міфів. Текст не має одного автора чи сюжету, його пишуть і модератори (політики, інститути, ви­датні діячі), і «читачі», які переосмислюють запропонований їм сюжет, та, можливо, переписують його. Текст має центр структури - ціннісну парадигму суспільства, яка складається з найбільш популярних у суспільстві цінностей, стереотипів, міфів, установок, тощо. До тих пір, доки у ці міфи вірить більша частіша населення, центр залишається міцним, що забезпечує єдність і силу держави. Якщо у суспільстві з’являються прихильники різних міфів, центр стає слабким, що, у свою чергу, загрожує безпеці держави. Автором визначені основні знакові компоненти центру структури українського політичного тексту (2005-2010рр.), з’ясовані знаки, які одночасно мали різні інтерпретанти у свідомості населення України. Досліджено виступи політичних лідерів країни В.Ющенка, В.Януковича, Ю.Тимошенко, які конструювали власні моделі дійсності, щоб здобути підтримку населення.

Thesis for a Candidate’s degree in political science, specialty 23.00.03 — Political Culture and Ideology. — National Pedagogical Dragomanov University. — Kyiv, 2011. The thesis covers a research on construction of people’s reality by politicians in the current conditions. According to the structure of sign, there are two types of reality, denotative one (real events) and connotative one — «explanation of those events» by politicians. Models of connotative reality emerge from new combinations of signs. All models of reality exist in a political context, which is an aggregate of plots, stereotypes, and myths. Text does not have one author or one plot; it is written by both moderators (politicians, institutions, eminent personalities), and “readers” who ing unity and strength of the state. If proponents of different myths appear in the society, the centre becomes weak threatening the state’s security. The author defines key signs which compose the Ukrainian political text’s core of structure (2005-2010 yy.), explicates the signs which simultaneously had different interpretants in Ukrainian people’s consciousness, analyzes speeches of Viktor Yushchenko, Viktor Yanukovych and Yulia Tymoshenko, the political leaders of the country who constructed own models of reality to gain support of people.

Диссертация на получение научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.03 - политическая культура и идеология. - Национальный педагогический университет имени М.П.Драгоманова. - Киев, 2011, Диссертация посвящена исследованию процесса конструирования действительности населешія политиками в современных условиях. Действительность всегда семиотическая, т.е. состоит из знаков. Знак может иметь несколько конотативных интерпретант, кроме его денотативной интерпретанты - прямого значения. Соответственно структуре знака, выделяется два типа действительности - денотативная и конотативная. Автором определены основные знаковые компоненты центра структуры украинского политического текста (2005-2010гг.); знаки, которые одновременно имели несколько интерпретант в сознании населения Украины. Политический пласт центра структуры украинского общества в данный период был слабый, что делало возможным политическим лидерам разрушать старые и закреплять новые мифы. При этом модераторы использовали данную ситуацию для борьбы за голоса электората, а не для объединения страны. Поэтому они специально внедряли те знаки, чьи интерпретанты негативно воспринимались оппонентом. Для того чтобы выяснить, с помощью каких знаков политики конструировали разные модели действительности, автор с помощью методов теории коммуникации, контент-анализа и дискурс-анализа исследовал по четыре текста Ю.Тимошенко, В.Ющенко и В.Януковича. Тексты были посвящены таким событиям, як государственный праздник Украины, «оранжевая революция», партийное мероприятие и любое событие индивидуального характера, и представляли собой четыре типа дискурса - телевизионного, митингового, партийного и печатного. Все три политика в данный период влияли на формирование центра структуры украинского политического текста, при этом В.Ющенко и В.Янукович (конкуренты на президентских выборах 2004 года и в будущем оба Президента Украины) конструировали противоположные модели действительности. В.Янукович использовал знаки, которые были популярны до 2004 года, а В.Ющенко пытался изменить центр структуры путем внедрения новых комбинаций знаков. Так, В.Ющенко изменял исторические мифы центра структуры, что вызвало негативную реакцию у населения восточных областей страны.