Дисертаційна робота присвячена всебічному критичному аналізу історичних та
богословських особливостей процесу інституалізації церков Християн Віри
Євангельської з 1929 по 1939 рік як визначального фактору формування
ідентичності українського п’ятидесятницького руху. Дослідження здійснено на
основі методологічного бачення класичного п’ятидесятницького руху як
модернізаційної трансформації українського протестантизму. Показано, що
становлення ідентичності класичного українського п’ятидесятництва пов’язане з
інституалізацією в Західній Україні у міжвоєнний період церкви християн віри
євангельської. Ця інституалізація, ініційована Асамблеєю Божою у США, була
здійснена під проводом Східно-Європейської місії на чолі з Г.Шмідтом.
Інституалізація українского класичного п’ятидесятництва включала в себе
прийняття союзом християн віри євангельскої конгрегаційної моделі церковного
влаштування, формування теоретичного і практичного богослов’я з увагою до
осмислення ознак хрещення Святим Духом та формування особливого способу
релігійного життя без надмірних містичних та есхатологічних проявів. Формування
ортодоксії та ортопраксії класичного українського п’ятидесятницького руху було
новою реформацією для окремих спільнот та українського протестантизму в цілому.
Спадщина цього руху є актуальною сьогодні не лише у ідентичності класичного
українського п’ятидесятництва, а й у його богослов’ї.
Диссертация посвящена всестороннему критическому анализу исторических и
богословских особенностей процесса институционализации церквей Христиан Веры
Евангельской с 1929 по 1939 год как определяющего фактора формирования
идентичности украинского пятидесятнического движения. Сформирована целостная
богословская методология анализа развития отечественного пятидесятничества и институционализации церквей Христиан Веры Евангельской. Исследованы
особенности институционального обеспечения формирования богословия Христиан
Веры Евангельской. Выявлены основные особенности пятидесятнической теологии
в произведениях лидеров богословской мысли Христиан Веры Евангельской.
Определены особенности влияния наследия классического украинского
пятидесятнического богословия на богословскую мысль современных
пятидесятников Украины. Исследование осуществлено на основе
методологического видения классического пятидесятнического движения как
модернизационной трансформации украинского протестантизма. Показано, что
становление идентичности классического украинского пятидесятничества связано с
институализацией в Западной Украине в межвоенный период церкви христиан веры
евангельской. Эта институциализация, инициированная Ассамблеей Божьей в США,
была осуществлена под руководством Восточно-Европейской миссии во главе с
Г.Шмидтом. Институциализация украинского классического пятидесятничества
включала в себя принятие союзом христиан веры евангельской конгрегационной
модели церковного устройства, формирование теоретического и практического
богословия с вниманием к осмыслению признаков крещения Святым Духом и
формирование особого способа религиозной жизни без чрезмерных мистических и
эсхатологических проявлений. Формирование ортодоксии и ортопраксии
классического украинского пятидесятнического движения было новой реформацией
для отдельных сообществ и украинского протестантизма в целом. Наследие этого
движения является актуальным сегодня не только в идентичности классического
украинского пятидесятничества, но и в его богословии.
The dissertation is devoted to a comprehensive critical analysis of the historical and
theological features of the process of institutionalization of the Churches of Christians of
the Evangelical Church from 1929 to 1939 as a determining factor in shaping the identity
of the Ukrainian Pentecostal movement. The study is based on a methodological vision of
the classic Pentecostal movement as a modernization transformation of Ukrainian
Protestantism. Establishing the identity of classical Ukrainian Pentecost is shown to be
associated with institutionalization in Western Ukraine in the interwar period of the
Church of Evangelical Christians. This institutionalization, initiated by the Assembly of
God in the United States, was carried out under the direction of the Eastern European
Mission, headed by G. Schmidt. The institutionalization of Ukrainian classical
Pentecostalism included the adoption by the union of Christians of the faith of the evangelical congregational model of church arrangement, the formation of theoretical and
practical theology with a view to comprehending the signs of baptism by the Holy Spirit,
and the formation of a special way of religious and religious life. The formation of
orthodoxy and orthopraxy of the classical Ukrainian Pentecostal movement was a new
reformation for individual communities and Ukrainian Protestantism as a whole. The
legacy of this movement is relevant today not only in the identity of classical Ukrainian
Pentecost, but also in its theology.
