У статті розглядаються топоніми як маркери національної специфіки лірики Анатолія Дністрового, Ігоря Павлюка, Павла Вольвача та Івана Андрусяка. Вони аналізуються як своєрідні національні коди, які відображають через тексти національну ідентичність їх авторів. Серед найбільш уживаних фіксуються топонім Україна та гідронім Дніпро, а також номінуються населені пункти на означення локусу української землі і прив’язаності до неї.
В статье рассматриваются топонимы как маркеры национальной специфики лирики Анатолия Днистрового, Игоря Павлюка, Павла Вольвача и Ивана Андрусяка. Они анализируются как своеобразные национальные коды, которые отражают через тексты национальную идентичность их авторов. Среди наиболее употребляемых фиксируются топоним Украины и гидроним Днепр, а также номинируются населенные пункты на определение локуса украинской земли и привязанности к ней.
The article considers on the toponyms as markers of national identity lyrics by Ihor Pavlyuk, Pavlo Volvach, Anatoliy Dnistrovyi and Ivan Andrusyak. They are analyzed as a kind of national codes through texts that refl ect the national identity of their authors. Among the most common place name recorded toponym Ukraine and the hydronym Dnieper, nominated names of towns on the defi nition of locus Ukrainian land and affection for it.
