У дисертації здійснено аналіз персоналізму Григорія Ниського, у контексті
патристичних студій; досліджені джерела та генезис його ідей. Також у роботі
показано те, яким чином богослов’я каппадокійського отця церкви сприймаються у
теології та філософії релігії ХХІ ст.
У дисертації представлено, що персоналізм Григорія Ниського, через його
вчення про Трійцю та похідну від нього богословську антропологію, прямо чи опосередковано може служити джерелом для пошуків відповідей і осмислення себе,
як складової сучасного постхристиянського дискурсу у богослов’ї та філософії.
Проаналізовано: ґенезу богослов’я преображення від прото-євангельського наративу,
який ліг в основу кількох новозавітних розповідей, до вчення Григорія Ниського
через призму розвитку доктрини преображення у працях отців церкви, що передували
та вплинули на каппадокійського богослова, формуючи його антропологічний та
богословський персоналізм; «християнський поворот» у неоплатонізмі, здійснений
Григорієм Ниським, та «богословський поворот» у феноменології під егідою Ж.-Л.
Марйона. Встановлено, що «третя редукція» та концепція данності у феноменології з
одного боку, і вчення про епектасіс та апофатичне «входження в темряву» у
богослов’ї Григорія Ниського з іншого стали способами подолання метафізичного
дискурсу у християнському богослов’ї. Репрезентовано, що сучасна теоестетика з її
критикою раціоналістичних онтотеологічних систем як таких, що не можуть
адекватно відобразити богословський дискурс, черпає натхнення та ідеї для своїх
богословських конструкцій чи «неконструкцій» саме у богослов’ї Григорія Ниського.
В дисертации осуществлен анализ персонализма Григория Нисского, в контексте
патристических исследований; исследованы источники и генезис его идей. Также в
работе показано то, каким образом богословия каппадокийского отца церкви
воспринимаются в теологии и философии религии XXI века.
В диссертации представлено, что персонализм Григория Нисского, через его
учение о Троице и производную от него богословскую антропологию, прямо или
косвенно может служить источником для поисков ответов и осмысления себя, как
составляющей современного постхристианский дискурса в богословии и философии.
Проанализирован: генезис богословия преображения от прото-евангельского
нарратива, который лег в основу нескольких новозаветных рассказов, а также учения
Григория Нисского, через призму развития доктрины преображения в трудах отцов
церкви, которые предшествовали и повлияли на каппадокийского богослова,
формируя его антропологический и богословский персонализм; «Христианский
поворот» в неоплатонизме, совершенный Григорием Нисский, и «богословский
поворот» в феноменологии под эгидой Ж.-Л. Марйона. Установлено, что «третья
редукция» и концепция данности в феноменологии с одной стороны, и учение о
епектасис и апофатическое «вхождение в темноту» в богословии Григория Нисского
с другой стали пути преодоления метафизического дискурса в христианском
богословии. Репрезентировано, что современная теоестетика с ее критикой рационализма онтотеологичних систем как таковых, не могут адекватно отразить
богословский дискурс, черпает вдохновение и идеи для своих богословских
конструкций или «неконструкций» именно в богословии Григория Нисского.
The dissertation analyzes the Personalism of Gregory of Nyssa in the context of
Patristic Studies; explores the sources and genesis of his ideas. Also, the research shows
how the theology of the Cappadocian Church Father is perceived in theology and philosophy
of religion of the twenty-first century.
In the dissertation it is presented that the Personalism of Gregory of Nyssa, through his
doctrine of the Trinity and the theological anthropology derived from him, can directly or
indirectly serve as a source for finding answers and comprehending himself as a component
of contemporary post-Christian discourse in theology and philosophy. It was analyzed: that
the genesis of the Transfiguration Theology of the Proto-Gosspel Narrative, which formed
the basis of several New Testament narratives, influenced the teachings of Gregory of Nyssa
through the prism of the development of the doctrine of tTansfiguration in the writings of
the Church Fathers, preceding and influencing the Cappadocian theologian, forming his
anthropological and theological Personalism; the «Christian turn» in Neo-Platonism, carried
out by Gregory of Nissa, and «theological turn» in Phenomenology under the auspices of
J.-L. Marion. It has been established that the «Third reduction» and the concept of donation
in Phenomenology on one hand, and the doctrine of epektasis and apophatic «entering into
the darkness» in the theology of Gregory of Nyssa, on the other hand, have become ways of
overcoming metaphysical discourse in Christian theology. It is represented that
contemporary theoesthetivs, with its critique of rationalistic ontotheological systems as
those that can`t adequately reflect theological discourse, draw inspiration and ideas for its
theological constructs or «non-structures» precisely in the theology of Gregory of Nyssa.