Філософія кохання у прозі російських символістів: гендерний аспект (на матеріалі творчості В. Брюсова, З. Гіппіус, Д. Мережковського і Н. Петровської)

Abstract

Дисертація присвячена проблемі дослідження ґендерної репрезентації філософії кохання у прозі символістів на прикладі метатекстів творчих пар Д. Мережковський – З. Гіппіус і В. Брюсов – Н. Петровська. З цією метою була реалізована власна стратегія порівняльного ґендерного аналізу прози вказаних авторів, яка полягає в об’єднанні методів класичного літературознавства з новими напрямками, в тому числі жіночими дослідженнями і «новим історизмом». Внесені уточнення в історію становлення ґендерології як науки і висвітлені основні тенденції в сучасному вивченні ґендеру. Структуровані етапи розвитку теорії жіночих досліджень літератури у ХХ ст. та схарактеризовані основні доробки російської літератури ХІХ – поч. ХХ ст. у питаннях ґендерної творчості. З’ясовано, що З. Гіппіус і Д. Мережковський створили оригінальний творчий союз, у межах якого вони реалізували свою «еротичну утопію» (О. Матіч), розробляючи індивідуальні концепції, що дозволяє схарактеризувати стосунки цієї творчої письменницької пари як приклад взаємного «ґендерного дзеркала». Альтернативний погляд на природу кохання демонструють автори московського кола символістів В. Брюсов і Н. Петровська, які будують відносини за «ґендерним дзеркалом» у відповідності до тези В. Вулф. Життєтворчість визначила романність стосунків письменників, створивши «кінетичними персонажами» (Д. Іоффе) власних «текстів життя» і «текстів мистецтва», у яких кожен з них пропонує свою ґендерно-орієнтовану інтерпретацію подій іноді з використанням прийому «gender shift». Здійснено висновок, що представники цих двох непересічних пар мають спільний погляд на роль кохання у життєтворчому методі символізму та декларують у своїй художній та нефікційній прозі полярні концепції філософії кохання.

Диссертация посвящена проблеме исследования гендерной репрезентации философии любви в прозе символистов на примере метатекстов творческих пар Д. Мережковский – З. Гиппиус и В. Брюсов – Н. Петровская. С этой целью была реализована собственная стратегия сравнительного гендерного анализа прозы указанных авторов, которая заключается в объединении методов классического литературоведения и новых направлений, в том числе женских исследований и «нового историзма». Внесены уточнения в историю становления гендерологии как науки и освещены основные тенденции в современном изучении гендера. Структурированы этапы развития теории женских исследований литературы в ХХ веке и описаны основные наработки русской литературы ХIХ-начала ХХ века в вопросах гендерного творчества. Установлено, что З. Гиппиус и Д. Мережковский создали оригинальный творческий союз, в рамках которого строили свою «эротическую утопию» (О. Матич), разрабатывая индивидуальные концепции, оставаясь единомышленниками в главном, что позволяет охарактеризовать отношения этой творческой писательской пары как пример взаимного «гендерного зеркала». Альтернативный взгляд на природу любви демонстрируют авторы московского круга символистов В. Брюсов и Н. Петровская, строя отношения по «гендерному зеркалу» в соответствии с тезисом В. Вулф. Жизнетворчество породило романность отношений писателей, сделав «кинетическими персонажами» (Д. Иоффе) собственных «текстов жизни» и «текстов искусства», в которых каждый из них предлагает свою гендерно-ориентированную интерпретацию событий, иногда с использованием приема «gender shift». Сделан вывод, что представители этих двух незаурядных пар имеют общий взгляд на роль любви в жизнетворческом методе символизма и декларируют в своей художественной и документальной прозе полярные концепции философии любви.

The dissertation is concerned with research of gender representation of the philosophy of love in the prose by symbolists on the basis of metatexts by such creative couples as D. Merezhkovsky – Z. Gippius and V. Brjusov – N. Petrovskaya. For this purpose, we have implemented our own strategy of comparative gender analasis of the prose by the aforementioned authors which lies in combining the methods of classical literarure studies with new directions, including women's studies and the “new historicism”. We have made amendments and additions to the history of formation of gender science and highlighted the main trends in modern research of gender. We have also structurized the development stages of the theory of women’s research of literature in the 20th century and characterized the main achievements of Russian literature of the 19th-early 20th century in gender creativity issues. We have discovered that Z. Gippius and D. Merezhkovsky created an ingenious creative union whithin which they created their “erotic utopia”(O.Matich) by developing individual concepts that are reflected in their legacy. The frequency of Merezhkovsky’s addressing the image of a poor knight in the texts has made it possible for us to determine it as a psycho-typological model of a life scenario realized through the vow of abstinence and unearthly love. Non-typicality of Gippius’s gender identity of her time is dictated by her aspiration for androgyny in the Weiningerian sense of the word. The deliberate game of sex/gender roles, masks and mystifications characteristic of her behavior and all the forms of her prose results from carnivalization of the walk of life led by literary elite of the Silver Age. Remaining like-minded in the main, Z. Gippius and D. Merezhkovsky afforded to express different points of view in details, to get fascinated by other people if inspiration alows it and to stand for one another in a stormy discourse of the Silver Age, which makes it possible to characterize the relations of this creative couple of writers as an example of mutual “gender mirror”. It is determined that the alternative approach to the nature of love is demonstrated by authors of Moscow society of symbolists, such as V. Bryusov and N. Petrovskaya. Life creation determined the “love affair” character of the relations between V. Bryusov and N. Petrovskaya, making them “kinetic personages” (D. Ioffe) of their own “texts of life” and “texts of art”, each of them proposing his/her gender-oriented interpretation of events and reflecting his/her impression and evaluation of what was going on. Their co-authored book “Correspondence” depicts an epistolary dialog at the real time lasting almost ten years and has an internal ingenious composition built by Bryusov, which implements his concept of the chronotope of love history that corresponds to the “gender mirror”. In this respect, the role of N. Petrovskaya as the co-author of the “Correspondence” is limited and objectified. However, as a memoirist, in “Memoirs” she acts as the subject. Nevertheless, it does not change her sensualistic role of a woman who loves and forgives. The “Texts of art” by V. Bryusov and N. Petrovskaya are a mediated dialog realized in the literary world of the historical novel by V. Bryusov and N. Petrovskaya “Fire Angel” and their other novels, using the opportunities of the menippean-carnivalized narrative and the “gender shift” technique. The main source of life-creative strength for V. Bryusov and N. Petrovskaya is love that becomes a pain-causing and fatal duel and a mystical passion that gives birth to thoughts, ideas and images. A conclusion is made that representatives of these two extraordinary couples have a common view of the role of love on the life-creative method of symbolism and declare polar concepts of the philosophy of love in their literary and non-fiction prose.