У дисертації вперше з сучасних позицій на матеріалі шкільної
прози 60-80-х років (твори О.Гончара, Гр.Тютюнника, В.Близнеця
та ін.) показано, як вирішувалась у той час дитячою літературою
“людинознавча” проблематика. У порівнянні з творами на виховну
тему попередніх десятиліть (О.Копиленка, О.Донченка тощо) у
шкільній повісті спостерігалося моделювання більш правдивого
образу юної особистості, наближення художнього характеру до його
життєвого прототипа за рахунок майстерного використання
характеризуючих функцій середовища, подолання позамистецьких
впливів.
В диссертации впервые с современных позиций на материале
школьной прозы 60-80-х годов (произведения О.Гончара,
Гр.Тютюнника, В.Близнеца и др.) показано, как в то время в
детской литературе решалась “человековсдческая” проблематика.
По сравнению с произведениями на воспитательную тему
предыдущих десятилетий (А.Копиленко, О.Донченко и ряда др.) в
школьной повести наблюдается моделирование более правдивого
образа юной личности, приближение художественного характера к
его жизненному прототипу, что достигается мастерским
использованием литературного материала, обогащением его форм,
усилением характеризующих функций жизненной среды,
преодолением внелитературного влияния.
For the first time the ways of realization of human being problems
in the children literature of those days were shown from the
contemporary position based on the school story of the 60-80 ies (by
O.Honchar, G.Tyutyunnyk, V.Blyznets, ets.).
Compared to the pedagogical theme works of the previous decades
(O.Kopylenko, O.Donchenco, ets.) the school story reflects the modeling
of more trushul image of a young person, the closer approach of the
artistic character to its real prototype, by means of skillful use of literary
material, its diversifying, intensifying of the characttrizing functions of
environment, overcoming of out-of-arts impacts.
