У дисертаційному дослідженні «суспільна згода» розглядається як
системоутворююча основа будь-якого суспільства, оскільки вона регулює
операції «інклюзії/ексклюзії», відокремлення «своїх» від «чужих», які є
базовими для конституювання суспільної системи. Подібне відокремлення
конкретизується за допомогою функціональної тріади «орієнтація-інтеграція-
агресія», яка охоплює всі напрямки ідентифікації та об’єднання людських
колективів та спільнот.
Обгрунтовано тезу про те, що в рамках операції «орієнтації» діють
концептуальні метафори «сховища», «стежини», «сили» та «зв’язків», сценарій
взаємодії яких є підставою для легітимації влади, символічного порядку та
соціальної єдності, обумовлюючи тип суспільства. На основі наданої
концептуальної схеми проаналізовано типи згоди в історії суспільства, де
основну вагу приділено аналізу типу згоди в політичних суспільствах, яка має
вигляд «консенсус інтересів» та будується на основі принципів соціальної
справедливості. Показано, що специфікою посткомуністичних суспільств є
принциповий ЄКЛЄКТИЗМ досягнення сценаріїв суспільної згоди, серед яких
основною моделлю виступає популістська модель згоди як змови Лідера з
Масами. Виявлено системні параметри кризи всіх видів суспільної згоди в
Україні та сформульовано висновок про те, що єдиним кроком подолання
«консеисуального колапсу» може бути «консенсус еліт».
В диссертационном исследовании «общественное согласие» рассматривается как
системообразующая основа любого общества, поскольку она регулирует
операции «инклюзии / эксклюзии», отделения «своих» от «чужих», которые являются
базовыми для конституирования общественной системы. подобное отделение
конкретизируется с помощью функциональной триады «ориентация-интеграция-
агрессия », которая охватывает все направления идентификации и объединения человеческих
коллективов и сообществ.
Обоснованно тезис о том, что в рамках операции «ориентации» действуют
концептуальные метафоры «хранилища», «тропинки», «силы» и «связей», сценарий
взаимодействия которых является основанием для легитимации власти, символического порядка и
социального единства, обусловливая тип общества. На основе предоставленной
концепта; шьнои схемы проанализированы типы согласия в истории общества, где
основной вес уделено анализу типа согласия в политических обществах, которая имеет
вид «консенсус интересов» и строится на основе принципов социальной
справедливости. Показано, что спецификой посткоммунистических обществ является
принципиальный ЕКЛЕКТИЗМ достижения сценариев общественного согласия, среди которых
основной моделью выступает популистская модель согласия как заговора Лидера с
Массами. Выявлено системные параметры кризиса всех видов общественного согласия в
Украина и сформулирован вывод о том, что единственным шагом преодоления
«Консеисуального коллапса» может быть «консенсус элит».
The dissertation paper deals with the concept of «social consensus» that
represents the basis of all societies regulating the operations of «inclusion /
exclusion», fundamental for the constitution of social systems. These operations are
realized by means of a functional triad «orientation-integralion-aggression» which
covers all directions of identification and unification of human collectives and
communities. The dissertation substantiates a statement about the metaphors of
«shelter», «way», «strength» and «connections» within the bounds of operation of
«orientation».
The investigation demonstrates the correlation of the concepts «national
consensus» and «social consensus». The first concept presupposes the creation of
mecanisms of «inclusion / exclusion» while the second concept operates within the
system and presupposes the acceptance of the formu la of social justice.
The peculiarity of postcommunist societies resides Li the eclectic way of
reaching social consensus. The thesis reveals the main characteristics of the crisis of
all kinds of social consensus in Ukraine and formalizes the conclusion abcut the only
way of overcoming the «consensual collapse», that is to say, the «consensus of
elites».
