Автор вважає, що у відомому вислові Ф. Достоєвського «Краса врятує світ» не випадково використовується слово «світ», а не просто «людина». Краса повинна врятувати світ як міжособистісну комунікацію, культурну спільноту людей. Така постановка питання робить феномен краси фундаментальною проблемою не лише естетики, а й філософської антропології, філософії культури, етики та соціальної філософії. Усе це є особливо актуальним для сучасного ринкового суспільства, в якому краса підміняється гламурністю. Дослідниця аналізує красу людини в життєвих практиках культури в усій її цілісності – від тілесної краси до краси світогляду особистості, її вчинків і відносин у сім’ї та суспільстві.
Монографія буде актуальною для студентів, аспірантів, викладачів та вчених, а також усіх тих, хто шукає відповіді на питання про сенс і призначення краси людини. Видання 2-е, перероблене і доповнене.
The author believes, that in the famous statement of F. Dostoevsky "Beauty will save the world" there is not accidentally used the word "world", but not just "man". Beauty has to save the world as an interpersonal communication, a cultural community of people. Such a formulation of the question makes the phenomenon of beauty a fundamental problem not only of aesthetics, but also of philosophical anthropology, philosophy of culture, ethics and social philosophy. All this is especially relevant for today's market society, in which beauty is replaced by glamor. The researcher analyzes beauty of a person within life practices of culture in its entirety - from the bodily beauty to the beauty of worldview of a personality, it’s acts and relationships in family and society.
The monograph will be relevant for students, graduate students, teachers and scientists, as well as all those who seek answers to questions about the meaning and purpose of human beauty. Edition 2, redone and enlarged.
