Вперше у вітчизняній теології продемонстровано практичне
застосування методології Р. Шрайтера для комплексного аналізу есхатології українських п’ятидесятників. Це дозволило ідентифікувати есхатологію
нелегальних п’ятидесятників як локальну теологію, встановивши
ідеологічний генетичний зв’язок з іншими богословськими системами
світового п’ятидесятницького руху та євангельсько-баптистського руху, що,
в свою чергу, руйнує основи популярного стереотипу надприродного
походження догматичних положень п’ятидесятників, відкриваючи
можливість до глибокої саморефлексії та богословської ревізії
формулювання догматичних переконань. В роботі доведено, що
п’ятидесятницька есхатологія сформувалась під впливом встановлених
закордонних російськомовних літературних джерел, через лідерів, що були
носіями моделей західної богословської освіти в унікальних історико-
культурних умовах, що робить догматику ХВЄ спадкоємницею світової
диспенсаціоналістичної традиції. В результаті дослідження руйнується
стереотип про відсутність впливу західної богословської думки та про
автономність розвитку есхатології вітчизняних п’ятидесятників в умовах
інформаційної ізоляції в радянський період. В дисертації систематизовано
концепцію «есхатологічної еклезіології» нереєстрованих п’ятидесятників як
прикладу локальної української п’ятидесятницької есхатології, яка була
сформована в умовах ідеологічної боротьби на межі існування релігійного
руху як відповідь на унікальні історико-культурні обставини войовничого
атеїзму СРСР. Для радянських п’ятидесятників-бідашевців «есхатологічна
еклезіологія» стала організуючим принципом, що мотивував вірних ХВЄ до
протистояння режиму із непохитною вірою в переможний есхатологічний
кінець. Виявлено богословське обґрунтування неможливості об’єднання
нелегальних п’ятидесятників та баптистів в один Союз в радянський період,
на підставі різного розуміння пневматологічної доктрини та практики,
оскільки обов’язковою умовою приналежності до Церкви як містичного тіла Христа проголошувалась необхідність практики «говоріння іншими мовами»
як фізичної ознаки «хрещення Духом Святим». Згідно такого формулювання,
баптисти, які відкидали п’ятидесятницьке розуміння «глосолалії», не могли
бути визнані ХВЄ як частина Церкви і зараховувались до категорії
есхатологічних «спасенних народів». Таким чином, така інтерпретація
есхатології формувала богословське підґрунтя необхідності окремого
церковного союзу ХВЄ. В роботі також доведено прямий причинно-
наслідковий зв’язок між есхатологічними переконаннями п’ятидесятників
СРСР і релігійною міграцією, яка ґрунтувалась на стійкому переконанні в
апокаліптичній ролі Радянської держави, сформованій через поширення
серед ХВЄ особливих містичних об’явлень та специфічній «симфонічній
синодальній герменевтиці», що дозволило ідентифікувати СРСР з образами
Вавилону із книги Апокаліпсис.
Впервые в отечественной теологии продемонстрировано практическое
применение методологии Р. Шрайтера для комплексного анализа
эсхатологии украинских пятидесятников. Это позволило идентифицировать
эсхатологию нелегальных пятидесятников как локальную теологию,
установив идеологическо-генетическую связь с другими богословскими
системами мирового пятидесятнического движения и евангельско-
баптистского движения, что, в свою очередь, разрушает основы популярного
стереотипа сверхъестественного происхождения догматических положений
пятидесятников , открывая возможность для глубокой саморефлексии и
богословской ревизии формулирования догматических убеждений. В работе
доказано, что пятидесятническая эсхатология сформировалась под влиянием
установленных иностранных русскоязычных литературных источников,
через лидеров, которые были носителями моделей западной богословского
образования в уникальных историко-культурных условиях, что делает
догматику ХВЕ наследницей мировой диспенсационалистской традиции. В
результате исследования разрушается стереотип об отсутствии влияния
западной богословской мысли и об автономности развития эсхатологии
отечественных пятидесятников в условиях информационной изоляции в
советский период. В диссертации систематизированы концепцию
«эсхатологической экклесиологии» «не зарегистрированных»
пятидесятников, как примера локальной украинской пятидесятнической
эсхатологии, которая была сформирована в условиях идеологической борьбы
на грани существования религиозного движения как ответ на уникальные
историко-культурные обстоятельства воинствующего атеизма СССР. Анализ
историко-культурных условий, источников и процесса формирования
локальной пятидесятнической эсхатологии в Украине показал, что она формировалась лидерами движения на основе диспенсационалистичного
премиленаризму в условиях противодействия тоталитаризма, основываясь на
аналогичных источниках по ЕХБ (образование, литература, периодика;
уникальной особенностью был мистический опыт). Напряжение, возникшее
между «Культурой» и «Проповедью - Евангелием», спровоцировала развитие
локальных эсхатологических систем, одна из которых является наиболее
выраженной и сформулирована в рамках исследования как
«эсхатологическая экклесиология» нелегальных пятидесятников ».
Параллельно с определенным механизмом распространения
эсхатологических идей и анализом источников было исследовано влияние
мистического опыта на формирование эсхатологических ожиданий пятидесятнических общин, как одного из ключевых факторов, объясняет
специфичность использования герменевтических принципов и логики
толкования библейского текста. Для советских пятидесятников-бидашевцив
«эсхатологическая экклесиология» стала организующим принципом,
который мотивировал верных ХВЕ к противостоянию режиму с
непоколебимой верой в победный эсхатологический конец. Выявлено
богословское обоснование невозможности объединения нелегальных
пятидесятников и баптистов в один Союз в советский период (ВСЕХБ), на
основании различного понимания пневматологической доктрины и практики,
поскольку обязательным условием принадлежности к Церкви как
мистического тела Христа провозглашалась необходимость практики
«говорения на иных языках» как физического признака «крещения Духом
Святым». Согласно такой формулировке, баптисты, которые отвергали
пятидесятническое понимание «глоссолалии», не могли быть признаны ХВЕ
как часть Церкви и зачислялись в категорию эсхатологических «спасенных
народов». Таким образом, такая интерпретация эсхатологии формировала
богословское основание необходимости создания отдельного церковного
союза ХВЕ. В работе также доказана прямая причинно-следственная связь
между эсхатологическими убеждениями пятидесятников СССР и
религиозной миграцией, которая основывалась на устойчивом убеждении в
апокалиптической роли Советского государства, сложившейся из-за
распространения среди ХВЕ особых мистических явлений и специфической
«симфонической синодальной герменевтике», что позволило
идентифицировать СССР с образами Вавилона из книги Апокалипсис.
In this thesis was demonstrated the practical application of the R. Schreiter`s
methodology for a comprehensive analysis of the eschatology of Ukrainian
Pentecostal movement. It was a first using this methodology for analysis of
doctrines of Ukrainian Pentecostal movement. Using of this methodology to made
it possible to identify the eschatology of "illegal' Pentecostals of USSR as a local
theology, with ideological genetic connecting other theological systems of the
world Pentecostal movement and a world Baptist movement. This approach
destroys the foundations of the popular stereotype of the supernatural origin of the
dogmatic positions of Ukrainian Pentecostals and opening up the possibility of a
deep self-reflection and theological revision of the formulation of dogmatic
positions. It has been proved that eschatology of Ukrainian Pentecostals was formed under the influence of foreign Russian literary sources from USA, and
through the church leaders with American theological education who worked in
unique historical and cultural conditions. It has been proved that theology of
Ukrainian Pentecostals are a successor to the world dispensationalist tradition.
Also in this thesis was demonstrated an influence of western theological thought
for development of the eschatology of Pentecostal movement in USSR in the
conditions of information isolation. The concept of "eschatological ecclesiology"
as center of dogmatic of "illegal" Ukrainian Pentecostals is systematized as an
example of a local Ukrainian Pentecostal eschatology, which was formed in an
ideological struggle on the verge of the existence of a religious movement as a
response to the unique historical and cultural circumstances of the aggressive
atheism of the USSR. For the Pentecostal from USSR, the doctrine of
"eschatological ecclesiology" has become an organizing principle that motivates
the faithful to confront the regime with a steadfast belief in the victorious
eschatological end. The theological substantiation of the impossibility of uniting
"illegal" Pentecostals and Baptists into a common church union during the Soviet
period was revealed based on a different understanding and practice of
pneumatological doctrine. Since the obligatory condition of belonging to the
Church as the mystical body of Christ was proclaimed the need for the practice of
"speaking in Spirit with foreign tongues" as the physical sign of "baptism with the
Holy Spirit". According to this formulation, the Baptists, who rejected the
Pentecostal’s understanding of "glosolalia", could not be recognized as the part of
the Church and were enrolled in the category of eschatological "saved nations".
Thus, such an interpretation of eschatology formed the theological foundation for
the need for a separate Pentecostal church union. This thesis also showed a direct
cause-and-effect connection between the eschatological persuasion of Pentecostals
of the USSR and start of religious migration, which was based on the persistent
conviction in the apocalyptic role of the Soviet state, which was formed through
the spread of special mystical revelations and specifically hermeneutics, which
made it possible to identify the USSR with the images of "Babylon" from the book
Revelation.
