У статті розглядаються проблеми, які набули розголосу в українській пресі початку ХХ ст. і згодом повторилися в мас-медіа незалежної України кінця ХХ − початку ХХІ ст. Відсутність духовної єдності та історичної спорідненості в духовно-культурній сфері, «невивчені» уроки минулого та проігноровані традиції відстоювання національних пріоритетів (зокрема у сфері соціальних комунікацій) не зняли з порядку денного питання столітньої історії: як виховати українського громадянина.
В статье рассматриваются проблемы, которые приобрели огласку в украинской прессе начала ХХ ст. и впоследствии повторились в масс-медиа независимой Украины конца ХХ – начала ХХІ ст. Отсутствие духовного единства и исторического родства в духовно-культурной сфере, «невыученные» уроки прошлого и проигнорированные традиции отстаивания национальных приоритетов (в частности в сфере социальных коммуникаций) не сняли с повестки вопроса столетней истории: как воспитать украинского гражданина.
This article discusses issues that have gained publicity in the Ukrainian press the beginning of the XX century. and subsequently repeated in the media independent Ukraine late XX - early XXI century. Lack of spiritual unity and istoricheskogorodstva spiritual-cultural sphere, "unlearned" the lessons of the past and ignored the tradition of upholding national priorities (in particular in the field of social communication) is not removed from the agenda the question centennial history: how to raise a Ukrainian citizen.
