Політика Російської Федерації щодо Автономної Республіки Крим у перші роки незалежності України (1991-1993 рр.).

Abstract

У статті спростована позиція Російської Федерації, що анексія Кримського півострову в 2014 р. була зумовлена винятково необхідністю захисту прав російськомовного населення, яке проживало на цій території. Проаналізовано, як Російська Федерація висувала територіальні претензії до України від початку її незалежності, в той час, як легітимність української влади не ставилася під сумнів, а захищати в Криму необхідно було права україномовного, а не російськомовного населення. Фактично, доведено, що в 2014 р. анексія території Автономної Республіки Крим Російською Федерацією була зумовлена не необхідністю захисту російськомовних мешканців, а стала продовженням експансіоністських планів, які розроблялися і втілювалися Російською Федерацією ще від 1991 р

In this article, the position of the Russian Federation that the annexation of the Crimean peninsula in 2014 was conditioned solely by the need to protect the rights of the Russian-speaking population living in this territory has been denied. It is analyzed how the Russian Federation put forward territorial claims to Ukraine since the beginning of its independence, while the legitimacy of the Ukrainian authorities was not questioned, and at the time when the rights in Crimea were to be protected, it was necessary to speak Ukrainian-speaking, not Russian-speaking population. Thus, in fact, it has been proved that in 2014 the annexation of the territory of the Autonomous Republic of Crimea by the Russian Federation was conditioned not by the need to protect Russianspeaking residents, but as a continuation of expansionist plans that had been developed and implemented by the Russian Federation since 1991.