У статті розглядаються питання щодо формування рухових співацьких навичок у
студентів в процесі постановки голосу. У сучасній вокально-методичній літературі зазначена
тема активно розробляється, проте, ні в зарубіжній, ні у вітчизняній науці ми не знаходимо
задовільного вирішення завдання, пов’язаного із формалізацією, уніфікацією методів навчання
вокальній майстерності. Проблематика постановки голосу виходить за рамки такої
дисципліни, як вокальна педагогіка і вимагає додаткових знань з фізіології, акустики тощо.
Відтак існує велике різноманіття і навіть протилежність поглядів щодо підходів та методик
вокальної педагогіки. У статті розглядаються та порівнюються вокальні методики
наступних авторів Н. Компанійського, І. Гіллера, В. Деряжного, Е. Муравйової, Ж. Берара,
І. Назаренка, Л. Дмитрієва, М. Дейша-Сіоніцької, В. А. Багадурова. Запропонована стаття є
спробою подолання існуючих нерозв’язних труднощів у методах вокальної педагогіки.
The question of formation of singing skills goes far beyond such disciplines as vocal pedagogy.
In fact, the whole vocal-methodical literature has developed this theme, but vocal training also
demands the knowledge in physiology, acoustics. However, neither in foreign, nor domestic science we
can find a solution to the problem related to the formalization and unification of the process of
learning vocal skills. In this article the author presents a review and comparison of different authors’
vocal methodics’: N. Companijs’kyj, I. Giller, V. Derjazhnyj, Y. Muravjova, G. Berar, I. Nazarenko,
L. Dmitrieva, M. Deisha-Sionits’ka, V. A. Bagadurov. In this way there are huge amount of methods
and approaches in vocal pedagogy. The proposed article is an attempt to overcome existing difficulties
of vocal pedagogy methods.
