Анти-ритуальна сакраментальність у містичних групах радікальної реформації

Abstract

На прикладі ставлення до водного хрещення автор статті показує неоднозначне ставлення деяких містично налаштованих груп Радикальної Реформації (Релігійне Товариство Друзів – квакери та спасенці – Армія Спасіння) до сакраментального богослов'я. Незважаючи на антірітуалізм цих груп, вони мають глибоке уявлення про таїнства присутності сакрального в профанному. Однак, на відміну від традиційного християнства, їх сакраментологія не пов'язана з церковними священнодіями, а поширюється на різні аспекти повсякденного життя. Так, квакери, відкидаючи ритуальність водного хрещення, надають йому спасаючу дію в духовному прояві, та вказують на своє богослужіння, як на таїнство присутності Христа в їх співтоваристві. Спасенці, не сприймаючи традиційного зовнішнього ритуалу водного хрещення, бачать прояви Христа, як сакрамента в своїй соціальній роботі та радикальному проголошенні Євангелії.

Using water baptism, as a example, the author shows the ambiguous attitude of some mystical groups of radical reformation (the religious society of friends – the Quakers and Salvationists – the Salvation Army) to sacramental theology. Despite the anti-ritualism of these groups, they have a deep understanding of the mysteries of the divine presence in the ordinary life. However, unlike traditional Christianity, their sacramentology is not related to church sacred actions, but extends to different various aspects of everyday life. Thus, the Quakers, rejecting the ritual of water baptism, give a saving effect in spiritual manifestation of baptism and point to their worship as the sacrament because the presence of Christ in their community. The Salvationists, not accepting the traditional ritual of water baptism, sees the manifestations of Christ as a sacrament in their social work and in the radical proclamation of the gospel.