Соціально-філософська рефлексія феномену агресії в умовах соціокультурних трансформацій

Abstract

Дисертацію присвячено проблемі соціально-філософської концептуалізації феномену агресії в умовах соціокультурних трансформацій. Суспільства транзитного характеру, до яких із впевненістю можна віднести й українське, є загальновідомим простором для актуалізації феномену агресії, а подолання зазначеної ситуації потребує проведення соціально-філософських досліджень, здатних осягнути сутність соціокультурних трансформаційних процесів та запропонувати стратегії мінімізації та упередження агресії. У дисертації вдалося концептуалізувати сутність агресії як соціокультурного феномену та проаналізувати термінологічну взаємодію «агресія−агресивність», а також дослідити метафізичні виміри та амбівалентну природу феномену агресії. Наступним кроком була здійснена систематизація форм репрезентації агресії у сучасному суспільстві та виявлено специфіку агресії у соціокультурному просторі інтерперсональної взаємодії. В дослідженні здійснено спробу розкрити сутність мобінгу як форми актуалізації агресії у соціальній групі та концептуалізувати особливості феномену агресії у соціокультурному просторі сім’ї. Автором виявлено потенціал ритуалу та антропотехнік у процесах мінімізації та упередження агресії, проаналізовано роль мистецтва як чинника упередження агресивності та розкрито можливості соціального катарсису у розв’язанні конфліктів. Також вдалося продемонструвати специфіку релігії як детермінанти агресивності у сучасному суспільстві, виявити можливості освітнього гуманізму в упередженні формування агресивних світоглядних орієнтацій. У дисертації здійснено концептуалізацію освітньої стратегії упередження агресивності дітей та підлітків та розроблено механізм подолання агресивності сучасних студентів. Автором концептуалізовано систему соціокультурних детермінант агресивності сучасного українця, обґрунтовані комунікативні стратегії, орієнтовані на упередження проявів агресії в українському суспільстві, та досліджені виклики гібридної військової агресії процесам реалізації вітчизняних цивілізаційних стратегій.

Диссертация посвящена проблеме социально-философской концептуализации феномена агрессии в условиях социокультурных трансформаций. Общества транзитного характера, к которым с уверенностью можно отнести и украинское, является общеизвестным местом для актуализации феномена агрессии, а преодоление сложившейся ситуации требует проведения социально-философских исследований, способных постичь сущность социокультурных трансформационных процессов и предложить стратегии минимизации и предупреждения агрессии. В диссертации удалось концептуализировать сущность агрессии как социокультурного феномена и проанализировать терминологическое взаимодействие «агрессия−агрессивность», а также исследовать метафизические измерения и амбивалентную природу феномена агрессии. Следующим шагом была осуществлена систематизация форм репрезентации агрессии в современном обществе и выявлена специфика агрессии в социокультурном пространстве интерперсонального взаимодействия. В исследовании предпринята попытка раскрыть сущность моббинга как формы актуализации агрессии в социальной группе и концептуализировать особенности феномена агрессии в социокультурном пространстве семьи. Автором выявлено потенциал ритуала и антропотехники в процессах минимизации и предупреждения агрессии, проанализирована роль искусства как фактора предупреждения агрессивности и раскрыты возможности социального катарсиса в решении конфликтов. Также удалось продемонстрировать специфику религии как детерминанты агрессивности в современном обществе, выявить возможности образовательного гуманизма в предупреждении формирования агрессивных мировоззренческих ориентаций. В диссертации осуществлено концептуализацию образовательной стратегии предупреждения агрессивности детей и подростков, а также разработан механизм преодоления агрессивности современных студентов. Автором концептуализовано систему социокультурных детерминант агрессивности современного украинца, обосновано коммуникативные стратегии, ориентированные на предупреждение проявлений агрессии в украинском обществе, и исследованы вызовы гибридной военной агрессии процессам реализации украинских цивилизационных стратегий. Научная новизна исследования заключается в том, что в нем впервые обнаружены угрозы ревизии социального статуса агрессии в современном обществе, продемонстрирован амбивалентный характер религии по предупреждению агрессивности, обоснована необходимость теоретической разработки и практической имплементации сквозной гуманистической образовательной стратегии предупреждения и минимизации агрессивности. Уточнена сущность понятия «агрессивность» в современном социально- философском дискурсе, методологические основы стратегии преодоления агрессивности студентов в системе высшего образования. При этом, дальнейшее развитие получили положения об осложненном характере поиска универсальных стратегий исследования феномена агрессии в современной социокультурной динамике, положения о специфике понимания семьи как особого социокультурного пространства актуализации агрессии, представления о возможностях образования выступать эффективным фактором предупреждения агрессивности детей и подростков и др. Положения диссертационного исследования могут быть использованы при разработке при разработке государственных гуманитарных стратегий, стратегий национальной безопасности, молодежной политики и в контексте широких процессов модернизации образования, а также в учебном процессе, в частности, при чтении курсов «Социальная философия», «Философия образования», «Этика и эстетика», «Образовательная политика», а также в ряде спецкурсов.

The dissertation is devoted to the problem of social and philosophical conceptualization of the phenomenon of aggression at the conditions of socio-cultural transformations. Societies with transit nature, which Ukrainians can reliably refer to, are a well-known space for actualization of the phenomenon of aggression. The overcoming of this situation requires the conduct of socio-philosophical research capable of understanding the essence of socio-cultural transformation processes and able to propose the strategies for minimizing and preventing aggression. In the dissertation it was possible to conceptualize the essence of aggression as a socio-cultural phenomenon and to discover the terminological cohesiveness “aggression−aggressiveness”, as well as to investigate the metaphysical dimensions and the ambivalent nature of the phenomenon of aggression. The next step was to systematize the forms of representation of aggression in modern society and to identify the specifics of aggression in the socio-cultural space of interpersonal interaction. The study attempts to reveal the essence of mobing as a form of actualization of aggression in a social group and to conceptualize the peculiarities of the phenomenon of aggression in the socio-cultural space of the family. The author reveals the potential of the ritual and anthropotechnics in the processes of minimization and prevention of aggression, analyzes the role of art as a factor in the prevention of aggressiveness and discloses the possibilities of social catharsis in conflict resolution. It was demonstrated the specifics of religion as determinant of aggression at modern society, and discovered the possibilities of educational humanism in preventing the formation of aggressive ideological orientations. Conceptualization of the educational strategy of prevention of aggression of children and adolescents is realized and the mechanism of overcoming the aggressiveness of modern students is developed in the dissertation. The author conceptualized the system of socio-cultural determinants of contemporary Ukrainian aggression as well as communicative strategies aimed at preventing manifestations of aggression in Ukrainian society. The challenges of hybrid military aggression to the processes of implementing domestic civilization strategies were explored.