Психолінгвістичні особливості вербальної комунікації працівників закладів дошкільної освіти з дітьми із сімей учасників антитерористичних операцій та внутрішньо переміщених осіб

Abstract

Стаття присвячена проблемі вербальної комунікації вихователів з дітьми дошкільного віку з родин учасників АТО і внутрішньо переміщених осіб. Представлено результати теоретичного аналізу проблеми вивчення дискурсу як психолінгвістичної категорії, який в контексті професійно-мовленнєвої діяльності розглядається як її вербалізована, зовнішньомовленнєва фаза. Обґрунтовується інтерес психолінгвістики до вивчення особливостей дискурсу освітньої галузі – педагогічного дискурсу, оскільки останній спрямований на реалізацію широкого спектру функцій (виховна, навчальна, комунікативна, організаційна, психологічна (психотерапевтична), в основі яких лежить здійснення педагогом – адресантом мовленнєвого впливу на його адресатів (вихованців). Водночас дискурс висвітлюється як діалогічний процес й розкривається двобічний характер впливу комунікантів одне на одного. Урахування педагогом – суб’єктом мовлення індивідуальних особливостей розвитку дитини-адресата, її психічного стану розглядається як обов’язкова умова забезпечення інтенціональної спрямованості дискурсу. Акцентується важливість реалізації вихователем ЗДО психологічної (психотерапевтичної) функції, що підтверджується потребами практики виховання і розвитку, вербальної комунікації з дітьми з родин учасників АТО і внутрішньо переміщених осіб. Визначено та схарактеризовано типи дискурсів, спроможних надати емоційну підтримку дітям цих категорій у формі дискурсів-позитивні парціальні оцінки, а саме: дискурс-згода, дискурс-підбадьорювання, дискурс-схвалення, дискурс-випереджальна позитивна оцінка, а також різновиди дискурсів-запитань. Зроблено висновок про те, що різноманітні дискурси, у процесі яких здійснюється мовленнєвий вплив на дитину, її психічний стан, почуття, поведінку можна розглядати як спеціалізовану дискурсивну практику – психолінгвістичний феномен, основою якого є мовленнєва діяльність її учасників: вихователів ЗДО і дітей дошкільного віку.

The article is devoted to the problem of verbal communication of educators with children of preschool age from the families of participants of antiterroristic operations (ATO) and internally displaced people. The results of theoretical analysis of the problem of studying discourse as a psycholinguistic category are presented which, in the context of vocational-speaking activity, is considered as its verbalized, foreign-language phase. The interest of psycholinguistics in the study of the peculiarities of the discourse of the educational branch – pedagogical discourse is grounded since the latter is aimed at the realization of a wide range of functions (educational, communicative organizational, psychological (psychotherapeutic)), the basis of which is the implementation of the speech-impacting teacher by the addressee on their addressees (pupils). At the same time, discourse is highlighted as a dialogical process and reveals the two-sided nature of the influence of communicators on each other. Consideration of the teacher as the subject of the speech of the individual characteristics of the child-recipient, his mental condition is considered as a prerequisite for ensuring the intentional orientation of discourse. The emphasis is placed on the implementation of psychological (psychotherapeutic) functions by educators of preschool education, which is confirmed by the needs of the practice of education and development, verbal communication with children from the families of the participants of the ATO and the internally transferred people. The types of discourses aimed at providing emotional support to children of these categories in the form of discourses-positive partial assessments are defined and characterized, namely: discourse-agreement, discourse-encouragement, discourse-approval, discourseforward-looking positive assessment, as well as various kinds of discoursequestions. It is concluded that various discourses, in the course of which the speech influence on the child is carried out, its psychic state, feeling and behavior can be regarded as specialized discourse practice - a psycholinguistic phenomenon, the basis of which is the speech activity of its participants: educators of preschool education and children of preschool age.