Дисертація присвячена філософсько-релігієзнавчому аналізу міжправославного
конфлікту в Україні як комплексного явища, що сформувалося і постало як наслідок
суспільно-політичних протиріч у житті новітньої України та результат дії чинників
релігійної геополітики, що лягли в основу конструювання та ескалації цього
конфлікту, а також пошуку шляхів відновлення єдності православних в Україні та
утворення тут єдиної Помісної Православної Церкви як ключового питання у
розвитку релігійно-церковного середовища країни та повноцінної реалізації ним
своїх соціальних та світоглядних функцій. Розкрито сутність геополітичних стратегій
Руської Православної Церкви щодо православних в Україні як основну перепону на
шляху до розв`язання внутрішньо православних протиріч у країні, об`єднання
православних в Україні й утворення єдиної Помісної Православної Церкви.
Висвітлено та оцінено основні етапи унезалежнення православних в Україні у
церковному середовищі й українському суспільстві. У результаті дослідження
виявлено, що різні історіософські, богословсько-канонічні та міфонаративні
концепції стосовно статусу і перспектив давньої Київської митрополії пов’язані з
боротьбою Константинопольського і Московського патріархатів за вплив у світовому
православ’ї. Українські богослови пов’язують перспективи православ’я в Україні з
актуалізацією уявлень київське православ’я як особливий цивілізаційний феномен,
що відрізняється від російського православ’я. Все більше теологів вважають, що
потрібно релятивізувати церковні структур, абсолютизуючи значення окремої
громади або єпископії. В межах цієї теології Церква є мережею релігійних громад, поєднаних самою комунікацією між громадами (єпархіями), а не церковними
структурами.
Диссертация посвящена философско-религиоведческому анализу
межправославного конфликта в Украине как комплексного явления, что
сформировалось и состоялось как следствие общественно-политических
противоречий в жизни современной Украины и результат действия факторов
религиозной геополитики, которые легли в основу конструирования и эскалации
этого конфликта, а также поиска путей восстановление единства православных в
Украине и образования здесь единой Поместной Православной Церкви как
ключевого вопроса в развитии религиозно-церковной среды страны и полноценной
реализации ею своих социальных и мировоззренческих функций. Раскрыта сущность
геополитических стратегий Русской Православной Церкви относительно
православных в Украине как основной преграды на пути к решению внутренне
православных противоречий в стране, объединению православных и образования
единой Поместной Православной Церкви. Освещены и оценены основные этапы
обретения независимости православных в Украине в церковной среде и украинском
обществе. В результате исследования выявлено, что различные историософские,
богословско-канонические и мифонарративные концепции относительно статуса и
перспектив древней Киевской митрополии связанны с борьбой
Константинопольского и Московского патриархатов за влияние в мировом
православии. Украинские богословы связывают перспективы православия в Украине
с актуализацией представлений о киевском православии как особом
цивилизационном феномене, отличающемся от русского православия. Активно
осмысливается опыт преодоления церковных разделений в Болгарии,
сосуществование двух православных юрисдикций в Эстонии, двойного подчинения
северных епархий в Греции. Все больше теологов считают, что нужно
релятивизировать церковные структуры, абсолютизируя значение отдельной общины
или епископии. В рамках этой теологии Церковь является сетью религиозных общин,
объединенных самой коммуникацией между общинами (епархиями), а не
церковными структурами. Выяснены богословско-канонические основания
необходимости получения автокефального статуса Украинским Православием.
Проведен анализ ключевых первопричин и канонической правомерности создания
УПЦ КП, основой которых есть 34 Апостольское правило. На основании
исследования основных этапов становления украинских церковных юрисдикций в
условиях трансформационных изменений постсоветского общества констатируется, что главной причиной невозможности объединения украинских Церквей есть
искусственно создаваемые православными иерархами конфликтные ситуации в
украинской православной среде. Указано на существование основных
экклезиологических противоречий, имеющих место в украинском православии, а
именно: в вопросах апостольской преемственности, церковной каноничности,
административного объединения поместных Церквей и крещения.
The dissertation is devoted to the philosophical and religious analysis of the inter-Orthodox
conflict in Ukraine as a complex phenomenon that emerged and arose as a result of socio-political
contradictions in the life of the newest Ukraine, and the result of the actions of religious geopolitics,
which formed the basis of the design and escalation of this conflict, the restoration of the unity of the
Orthodox in Ukraine and the formation of a single local Orthodox Church here as a key issue in the
development of the religious and church environment of the country and a full realization. tion of its
social and ideological functions. The essence of geopolitical strategies of the Russian Orthodox
Church concerning the Orthodox in Ukraine as the main obstacle on the way to solving intra-
Orthodox contradictions in the country, the unification of Orthodox in Ukraine and the formation of
a single Local Orthodox Church are revealed. The main stages of the independence of the Orthodox
in Ukraine in the church environment and Ukrainian society are highlighted and evaluated. As a
result of the research it was revealed that various historiosophical, theological-canonical and
mytho-narrative concepts concerning the status and prospects of the ancient Kyiv
Metropolis are related to the struggle of the Constantinople and Moscow Patriarchates for
influence in world Orthodoxy. Ukrainian theologians associate the prospects of Orthodoxy
in Ukraine with the actualization of ideas about Kiev's Orthodoxy as a special civilizational
phenomenon, different from Russian Orthodoxy. More and more theologians believe that it
is necessary to relativize church structures, absolutizing the significance of a particular
community or episcopacy. In the framework of this theology, the Church is a network of
religious communities united by the very communication between communities (dioceses), rather than church structures.
