У статті з’ясовано закономірності формування комунікативної компетентності
майбутніх журналістів в умовах сучасної університетської освіти - постійна увага до матерії
мови та її звукової системи, розуміння семантики мовних одиниць, здатність студентів
опановувати норми літературної мови, оцінювати виражальні можливості мови; розвиток мовного чуття та дару слова; урахування мотивів, внутрішніх прагнень студента, що дозволяє
виробити ефективну індивідуальну траєкторію навчання; залежність між взаємодією
викладача і студентів та результатами навчання; збереження наступності освіти в системі
“школа-виш”; моделювання майбутньої професійної діяльності студентів; залежність
ефективності навчання від методично правильного планування самостійної роботи студентів.
Комунікативну компетентність майбутнього журналіста потлумачено як комплекс знань
студентів про ефективне спілкування, а також сукупність професійно значущих умінь і
навичок, потрібних для оперативного й адекватного сприймання чужих програм мовленнєвої
поведінки та мобільної побудови власних комунікативних стратегій, адекватних цілям,
сферам, жанрам і ситуаціям спілкування.
В статье определены и обоснованы лингводидактические закономерности формирования
коммуникативной компетентности будущих журналистов в условиях современного
университетского образования – постоянное внимание к языковой материи, звуковой системе,
понимание семантики языковых единиц, способность студентов осваивать нормы
литературного языка, способность оценивать выразительные возможности языка, развитие у
студентов языкового чутья и дара слова, учет мотивов, внутренних стремлений студента,
которые позволяют выработать эффективную индивидуальную траекторию обучения,
зависимость между взаимодействием преподавателя и студентов и результатами обучения; сохранение преемственности образования в системе “школа-вуз”, зависимость
эффективности обучения от методически правильного планирования самостоятельной
работы студентов. Коммуникативная компетентность будущего журналиста раскрыта как
комплекс знаний студентов об эффективном общении, а также совокупность
профессионально значимых умений и навыков, необходимых для оперативного и адекватного
восприятия чужих программ речевого поведения и мобильного построения собственных
коммуникативных стратегий, адекватным целям, сферам, жанрам и ситуациям общения.
The article defines and substantiates the linguodidactical misconceptions of the formation of
communicative competence of future journalists in the conditions of modern university education –
constant attention to linguistic matter, sound system, understanding of the semantics of linguistic units,
the ability of students to master the norms of the literary language, the ability to assess the expressive
abilities of the language, and the gift of speech, consideration of the motives, internal aspirations of the
student, which allow to develop effective individual trajectory of learning, the relationship between
teacher-student interaction and learning outcomes; preservation of the continuity of education in the
“school-university” system, the dependence of the effectiveness of training on the methodically correct
planning of independent work of students. The communicative competence of the future journalist is
disclosed as a set of knowledge of students about effective communication, as well as a set of
professionally significant skills necessary for prompt and adequate perception of other speech behavior
programs and the mobile construction of their own communication strategies, adequate goals, spheres,
genres and situations of communication.
