Формування навичок професійного фонаційного дихання на основі методичних прийомів та комплексної системи вправ у класі сценічної мови

Abstract

Актуальність дослідження. Сучасна творча освіта потребує створення інтегрованої системи вправ, яка включала б класичні мовноголосові та сучасні словесно дієві вправи і тренінги, зокрема на вироблення навичок правильного фонаційного дихання. Постановка проблеми. Невміння керувати своїм диханням призводить до швидкої перевтоми голосотворчого апарату. Розвинене фонаційне дихання, є основою народження живого дієвого слова на сцені і надзвичайно важливим елементом професійної акторської майстерності. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У багатьох науково-педагогічних та методичних дослідженнях пропонуються різноманітні вправи для розвитку сценічної мови. Серед них праці Баженова Н., Бурлуцького А., Герца І., Гладишевої А., Грицан Н., Євдокимової В., Кусяк І., Лавріненко О., Лимаренко Л., Наконечної О., Нечаєнко Т., Раденко Ю., Стадніченко Н., Прянішнікова О., Черкашина Р., Чорної К., Юдова М., Васильєва Ю., Мейзнер С., Чаббак І., Мосса Л., Мейндла Е., Раскіна Д., Моріса Е. , Файна Г. та інші. Постановка завдання. Душевне хвилювання, неправильна постава, контрольоване дихання з боку великої мускулатури викликають затиски і розлад артикуляційно-резонаторної системи. Їх усунення – основне завдання дихального тренінгу в процесі навчання сценічній мові. Подані в статті вправи з дихання допомагають вирішити ці проблеми. Виклад основного матеріалу. Від дихання залежить краса, сила і легкість голосу, багатство динамічних відтінків, музикальність та мелодійність мовлення. Для оволодіння фонаційним діафрагмально-реберним (змішаним) диханням необхідно натренувати всі м’язи, які беруть участь у дихальному процесі: діафрагму, нижні черевні і міжреберні м’язи. Саме таке дихання вважається правильним, оскільки воно найповніше насичує легені повітрям, забезпечує еластичну роботу м’язів діафрагми, дозволяє виголошувати тривалі промови. При такому диханні актор не перевтомлює голосові зв’язки, вимовляє слова голосно й виразно. Висновки. Подана система вправ сприяє розкріпаченню дихального апарату, зняттю емоційних та інтелектуальних затисків, удосконалює володіння фонаційним диханням та розмовним голосом, допомагає досягти високого рівня дикційної майстерності та нормативності. Кожна вправа передбачає імпровізацію та варіативність у її виконанні.

Urgency of the research. Modern creative education requires developing an integrated exercise system which would include classical language and voice as well as modern verbal activities and trainings particularly aimed at correct phonatory breathing skills. Target setting. Inability to control your breathing leads to quick vocal apparatus over-strain. Developed phonatory breathing is the basis of formation of a live efficient word on the stage and an incredibly important element for professional acting technique. Latest researches and publications analysis. A lot of scientific and pedagogical as well as methodological researches offer various exercises for scenic speech development. Among them are the works of N. Bazhenov, A. Burlutskyi, I. Gerts, A. Gladysheva, N. Grytsan, V. Yevdokymova, I. Kusiak, O. Lavrinenko, L. Lymarenko, O. Nakonechna, T. Nechayenko, Yu. Radenko, N. Stadnichenko, O. Prianishnikov, R. Cherkashyn, K. Chorna, M. Yudov, Yu. Vasiliev, S. Meizner, I. Chabbak, L. Moss, E. Meindl, D. Raskin, E. Moris, G. Fain and others. The research objective. Mental disturbance, bad posture, controlled big muscles breathing cause inhibition as well as articulatorily and resonant system disorder. The main task of breathing training in the process of scenic speech learning is to get rid of them. Breathing exercises mentioned in the article help to solve these problems. The statement of basic material. The beauty, power and lightness of voice, the richness of dynamic shades, speech musicality and tunefulness depend on breathing. In order to master phonatory diaphragmatic and costal (mixed) respiration it is necessary to train all muscles that take part in the breathing process: diaphragm, lower stomach muscles and intercostal muscles. This breathing is considered to be correct because it saturates the lungs with oxygen, ensures the elastic diaphragm muscles work and allows making long speeches. Breathing this way, the actor doesn’t overstrain the vocal cords, pronounces the words loudly and clearly. Conclusions. The suggested exercise system favours the liberation of breathing apparatus, emotional and intellectual inhibition removal, improves the phonatory breathing skills and speaking voice, helps to achieve a high level of diction art and corresponding to norm. Each exercise foresees improvisation and variability in its performance.