Стаття присвячена естетичним аспектам театрального мистецтва. У статті
розглядаються причинно-наслідкові зв’язки в сфері динаміки сценічного мистецтва і
трансформації режисерського творчості. Особливо виділені моменти, що стосуються
генезису режисерської професії. Через призму метакатегоріі “естетичне” на конкретних
прикладах з театрального життя сучасної України розкриваються тенденції ціннісної
переорієнтації режисерів в просторі двох естетичних систем – модерну і постмодерну.
Осмислюються основні чинники активізації режисерського експериментування в межах різних
театральних жанрів – від драматичного спектаклю до сучасних перформансів.
Підкреслюється соціально-культурна значимість проблеми трансформації інституту театру
як транслятора цінностей гуманізму в розважальний центр, а також тенденції зростання
езопової мотивації в діяльності сучасних режисерів.
Статья посвящена эстетическим аспектам театрального искусства. В статье
рассматриваются причинно-следственные связи в сфере динамики сценического искусства и
трансформации режиссерского творчества. Особенно выделены моменты, которые касаются
генезиса режиссерской профессии. Через призму целикатегории “эстетичное” на конкретных
примерах из театральной жизни современной Украины раскрываются тенденции ценностной
переориентации режиссеров в пространстве двух эстетических систем – модерную и
постмодерную. Осмысливаются основные факторы активизации режиссерского
экспериментирования в пределах разных театральных жанров – от драматического спектакля к
современным перформансам. Подчеркивается социально-культурная значимость проблемы
трансформации института театра как транслятора ценностей гуманизма в развлекательный
центр, а также тенденции роста эзоповой мотивации в деятельности современных режиссеров.
In this article we look at cause-and-effect relations in the dynamics of the atrics and at the
transformation of director's art (creativity). Special emphasis is laid on the question of the genesis of
director's work. In the light of the meta category “aesthetic” and giving several particular examples
from the drama in present-day Ukraine, the article reveals the tendencies of value re-orientation of
directors with in two aesthetic systems – modern and postmodern. It also considers the major factors of
activation of director's experimentation with in the borders of various the atrical genres: from drama
plays to modern performances. The social and cultural significance of the issue of the transformation
of the school of drama as a translator of human values into an entertaining centeris high lighted, as
well as the tendency of the in crease of egoistical motivation in the work of modern directors.
