Семиотическая двойственность слова-символа в лингвокультуре

Abstract

Слово является одним из наиболее сложных объектов научного осмысления, что обусловлено его двойственной семиотической природой. Особую сложность в свете новейших подходов в лингвистике представляет описание слов, которые несут большие смысловые нагрузки. Такие слова прошли путь от названия реалии в языке до коллективного символа в культуре. Слово-символ может быть прочитано как имманентный номадический текст, который переходит из эпохи в эпоху или из культуры в культуру. На основе интегративной комплексной методики автор предлагает вариант прочтения универсального слова-символа “вода” в русской и грузинской лингвокультурах.

Слово є одним із найбільш складних об'єктів наукового осмислення, що обумовлено його подвійною семіотичною природою. Особливу складність у світлі новітніх підходів у лінгвістиці представляє опис слів, які мають велике смислове навантаження. Такі слова пройшли шлях від назви реалії в мові до колективного символу в культурі. Слово-символ може бути прочитаним як іманентний номадичний текст, який переходить з епохи в епоху або з культури в культуру. На підставі інтегративної комплексної методики автор пропонує варіант прочитання універсального слова-символу “вода” у російській і грузинській лингвокультурах

The word is one of the most complicated objects of scientific comprehension, which is due to its dual semiotic nature. From the standpoint of the newest approaches in linguistics, the description of words that carry great semantic loads is of particular difficulty. Such words have gone from the name of reality in the language to the collective symbol in culture. The wordsymbol can be read as an immanent text, which passes from an epoch to an epoch or from culture to culture. Based on the integrative complex methodology, the author proposes a variant of reading the universal word-symbol “water” in Russian and Georgian Linguistic Cultures.