Доля планетарної спільноти у парадигмі сингулярності

Abstract

У статті обґрунтовано прогностичну ідею еволюції планетарного соціального світу від моменту зародження і до порога сингулярності, тобто переходу його в стан, непідвладний опануванню нашою свідомістю; визначено континуум Семантичного Всесвіту, по якому рухається планетарний світ у ході еволюції завдяки спонтанній дії механізму смислогенезу; простежено зміни станів організму людини від тяжіння до біоту живого до переходу в стан променевого людства; подано когнітивне віддзеркалення еволюційного процесу в теоретичній сфері як переходу від концепції ноосоціогенезу до ноокосмогенезу.

The article substantiates the prognostic idea of evolution of planetary social world since its inception and up to the threshold of singularity, that is, its transition to a state timeless mastery of our consciousness; identified a continuum of the Semantic Universe, in which moving the planetary world in the course of evolution thanks to the spontaneous action smislogenezu mechanism; tracked changes in conditions of the human body by gravity to the biota living in the transition state of the beam of mankind; Posted cognitive reflection of the evolutionary process in the theoretical field as the transition from concept to noosotsiogenezu nookosmogenezu.