У дисертації розглядається проблема залучення молодих українців до різноманітних прекарних соціальних практик. Автором детально описується походження та поширення у науковому дискурсі термінів «прекаріат», «прекарність», «прекаризація»; особливості поширення прекарних соціальних практик у сучасному українському трансформаційному суспільстві, особливості поширення прекарних життєвих стратегій у соціальних практиках української молоді, а також можливі шляхи мінімізації дії таких стратегій на тлі вітчизняних соціальних трансформацій. Автор пропонує концептуальну модель селекторного колапсу українських соціальних трансформацій, який постає як каталізуючий фактор дії прекарності у соціальному просторі України. Автор розглядає селекторний колапс у розрізі існування антагоністичних за своєю природою норм (у тому числі і соціально-трудових норм), які вступають у латентний, а часом і явний конфлікт між собою і спричинюють такий стан, коли індивід у соціальній системі залишається один на один із ситуацією невизначеності та некалькульованих ризиків.
Автор також пропонує трирівневу систему розгортання прекарних життєвих стратегій у сучасному суспільстві, яка включає особистісний, громадський та національний рівні. Виділено інститут вищої освіти як особливий буферний перехід індивіда із ситуації відносної визначеності до прекарних соціальних практик або ж до успішної мінімізації їх дії у процесі професійного самовизначення.
В диссертации рассматривается проблема вовлечения молодых украинцев в различные прекарные социальные практики. Автором подробно описывается происхождение и распространение в научном дискурсе терминов «прекариат», «прекарность», «прекаризация»; особенности распространения прекарных социальных практик в современном украинском трансформационном обществе, особенности распространения прекарных жизненных стратегий в социальных практиках украинской молодежи, а также возможные пути минимизации воздействия таких стратегий на фоне отечественных социальных трансформаций.
Автор предлагает концептуальную модель селекторного коллапса украинских социальных трансформаций, который выступает как катализирующий фактор действия прекарности в социальном пространстве Украины. Автор рассматривает селекторный коллапс в разрезе существования антагонистических по своей природе норм (в том числе и социально-трудовых норм), которые вступают в латентный, а порой и явный конфликт между собой и вызывают такое состояние, когда индивид в социальной системе остается один на один с ситуацией неопределенности и некалькулированих рисков. Автор предлагает трехуровневую систему развертывания прекарных жизненных стратегий в современном обществе, которая включает личностный, общественный и государственный уровни. Выделено институт высшего образования как особый буферный переход индивида из ситуации относительной определенности в прекарные социальные практики или к успешной минимизации их действия в процессе профессионального самоопределения.
In the thesis it is considered the problem of the involvement of young Ukrainians in various precarious social practices. In particular, the author describes in detail the etymological origin and distribution in the scientific discourse of the terms «precariat», «precariousness», «precarization»; the peculiarities of the spreading of the precarious social practices in the modern Ukrainian transformational society; features of the distribution of the precarious life strategies in the Ukrainian social practices, as well as possible ways to minimize the impact of such strategies against the background of domestic social transformations.
The author suggests a conceptual model of the selective collapse of Ukrainian social transformations, which acts as a catalyzing factor of the action of the precariousness in the social space of Ukraine. The author considers the selector collapse in the context of the existence of norms (including social and labor standards) which are antagonistic in their nature and enter into a latent and at times even an obvious conflict between themselves and thus cause a state when the individual in the social system remains alone with a situation of uncertainty and unaccountable risks. Inturn, it is the situation of non-calculable risks that gives rise to the prevalence of the precarious life strategies in the life of the individual.
The author proposes a three-level system for the deployment of the precarious life strategies in the modern society, which includes personal, civil and national levels. The allocation of three levels of the deployment of precariousness is due to the spreading of the atomization of the individual in relation to the long-term life strategies in the context of individual life and the life of the family, the interaction with equivalent social actors and interaction with the institutions of statepower. The institution of higher education is considered as a special buffer transition of the individual from the situation of relative certainty to the precarious social practices or to the successful minimization of their action in the process of professional self-determination.
