У даній статті ми спробуємо розглянути політичну комунікацію як систему динамічних взаємодій між суб'єктами політики, ЗМІ та виборцями, кожен з яких задіяний у процесі створення, одержання, та інтерпретації
політичних «месседжей». Необхідно розглянути змінюються особливості політичної комунікації у порівняльній перспективі. По-перше, даний аналіз ставить перед собою завдання зрозуміти які зміни призвели до зростаючої взаємозалежності між суб'єктами політичних процесів в останні 20-30 років. Особливу увагу буде приділено процесам, які зробили політичний дискурс більш різноманітним,
фрагментованим і складним. Все це буде розглянуто через призму зростаючої медіатизації, яка виражається через такі показники як посилення уваги ЗМІ до електоральних кампаній, фокусування на політичних лідерах, наголос на "негативні кампанії», і зростаюча «емоціалізація» політичних процесів.
In this study political communication is viewed as a system of dynamic exchanges
between political actors, the media and voters, each of whom is busy producing,
receiving and interpreting political messages. The article describes changing
patterns of political communication in comparative perspective. Тhe study shows
changes that have defined mutual interdependence between involved actors over the last 20-30 years. Particular attention is given to processes, which made political
discourse more diverse, fragmented and complex. The analysis shows how
communication contributed to the increasing mediatization which can be illustrated
with such indicators as, among others, increasing coverage on party campaigning,
focus on political leaders, rising extent of negativity and emotionalization.
