У статті висвітлено наукові підходи проблеми вивчення процесу саморегуляції. Розглянуто психічну саморегуляцію людини як управління своїм психоемоційним станом, що досягається шляхом впливу людини на саму себе за допомогою слів, уявних образів, управління м’язовим тонусом і диханням. Представлено рівні саморегуляції психічної активності людини: інформаційно-енергетичний, емоційно-вольовий, мотиваційно-вольовий, індивідуально - особистісний, операційно-технічний та відповідні їм механізми психорегуляції (методи).
Розкрито можливості різних методів саморегуляції з метою відновлення функціонального стану у процесі психологічної реабілітації військовослужбовців.
В статье освещены научные подходы проблемы изучения процесса саморегуляции. Рассмотрена психическая саморегуляция человека как управление своим психоэмоциональным состоянием, достигаемое путем воздействия человека на самого себя с помощью слов, мысленных образов, управления мышечным тонусом и дыханием. Представлены уровни саморегуляции психической активности человека: информационно - энергетический, эмоционально-волевой, мотивационно - волевой, индивидуально - личностный, операционно-технический и соответствующие им механизмы психорегуляции (методы).
Раскрыты возможности различных методов саморегуляции с целью восстановления функционального состояния в процессе психологической реабилитации военнослужащих.
The article deals with the problem of mental self-regulation as an individual's control over their psycho-emotional states achieved through words, mental images, muscle and breathing control. Mental self-regulation has information-energy, emotional, motivational, personal, operational and technical levels and their corresponding mechanisms.
The author discusses different methods of self-regulation used to restore the functional status of servicemen.
