Психологія міжособистісного спілкування осіб похилого віку

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ, 2016. Дисертаційне дослідження присвячене теоретично-концептуальному обґрунтуванню й емпіричному вивченню структури, механізмів, чинників, функцій, закономірностей та шляхів розвитку міжособистісного спілкування осіб похилого віку. Запропоновано авторський особистісно-комунікативний підхід до вивчення проблеми міжособистісного спілкування осіб похилого віку та з’ясовано його принципи. Розкрито психологічний зміст міжособистісного спілкування осіб похилого віку. Визначено структуру цього спілкування (емоційну, пізнавальну й поведінкову її складові), його функції (інформаційно-комунікативна, регуляційно-комунікативна, афективно-комунікативна), механізми (емпатія, симпатія, рефлексія, взаєморозуміння, децентрація, ідентифікація, конструктивність взаємодії), чинники (зовнішні і внутрішні) та розроблено модель такого спілкування. Обґрунтовано критерії, визначено рівні (високий, вищий від середнього, нижчий від середнього, низький), показники міжособистісного спілкування у пізньому віці. Доведено взаємозв’язок між підсистемами психіки особистості похилого віку із структурними складовими її міжособистісного спілкування. Виявлено динаміку міжособистісного спілкування осіб похилого віку залежно від їхньої здатності коригувати смисл життя та регулювати власні емоційні стани та переживання. Емпірично встановлено специфіку впливу соціально-психологічних чинників на конструктивність міжособистісного спілкування у літньому віці. Визначено закономірності міжособистісного спілкування осіб похилого віку. Розроблено, апробовано та доведено ефективність психологічної програми оптимізації міжособистісного спілкування осіб похилого віку. Запропоновано психологічні рекомендації фахівцям, особам похилого віку та їхнім родинам з удосконалення ефективності міжособистісного спілкування літніх людей.

The thesis for the degree of Doctor of psychological sciences, specialty 19.00.07 – Educational and Developmental Psychology. – National Pedagogical Dragomanov University, Kyiv, 2016. The thesis is devoted to theoretical and conceptual grounding as well as empirical study of the structure, mechanisms, factors, features, consistent patterns and ways of development of elderly people interpersonal communication. The author proposed special personal and communicative approach to the study of elderly people interpersonal communication together with its principles. The psychological content of elderly people interpersonal communication has been discovered. The structure (emotional, cognitive and behavioral components), functions (information and communicational, regulative and communicational, affective and communicative), mechanisms (empathy, sympathy, reflection, understanding, decentration, identification, constructive ways of interaction) factors (external and internal) and the model of such communication have been defined. By author also have been proved criteria and defined levels (high, higher than average, below average, poor) and figures of interpersonal communication in elderly age. The relationships between the elderly person psyche subsystems with the structural components of interpersonal communication have been proved. We have determined the dynamics of elderly people interpersonal communication depending on their ability to adjust the meaning of life and to regulate their emotional states and feelings. Specific features of impact of social and psychosocial factors on constructiveness of elderly people interpersonal communication have been empirically stated. We have defined consistent patterns of elderly people interpersonal communication. The psychological program for optimization of elderly people interpersonal communication has been developed and its effectiveness has been tested and proved. The psychological practice guidelines for professionals, families and elderly people to improve the efficiency of elderly people interpersonal communication have been proposed.

Диссертационное исследование посвящено теоретико-концептуальному обоснованию и эмпирическому изучению структуры, механизмов, факторов, функций и закономерностей межличностного общения пожилых людей, разработке и внедрению социально-психологических средств оптимизации межличностного общения пожилых людей. Предложен авторский личностно-коммуникативный подход к изучению проблемы межличностного общения пожилых людей, установлены его принципы. Личность рассматривается как субъект межличностного общения и сознательной деятельности, как динамическое единство, как система различных взаимосвязанных психических процессов и свойств. Раскрыто психологическое содержание межличностного общения пожилых людей как процесса формирования эмоциональных отношений личности в пожилом возрасте с отдельными субъектами. Определена структура такого общения, выделены ее составляющие (эмоциональная, познавательная и поведенческая). Выявлены его функции (аффективно-коммуникативная, информационно-комуникативная, регуляционно-комуникативная), механизмы (эмпатия, симпатия, рефлексия, взаимопонимание, децентрация, идентификация, конструктивность взаимодействия), факторы (внешние и внутренние), и разработана модель такого общения. Обоснованы критерии, определены уровни, показатели межличностного общения в пожилом возрасте. Установлено, что у пожилых людей преобладают низкий и ниже среднего уровни развития эмоционального, познавательного, поведенческого компонентов межличностного общения, а также недостаточная способность корректировать смысл жизни и регулировать эмоциональные состояния и переживания. Доказана взаимосвязь между подсистемами психики личности и структурными компонентами межличностного общения пожилых людей. Обоснованы закономерности этого общения. Выявлена связь между способностью к согласованному межличностному общению пожилых людей и их способностью к корректированию смысла жизни и регулированию собственных эмоциональных состояний; доказано, что нормативная способность пожилых людей к межличностному общению развивается во взаимосвязи с положительным самоотношением, готовностью человека менять себя и свою жизнь, с осмысленностью жизни и удовлетворенностью ею; чем более адаптивны и адекватны социальные и психофизиологические особенности жизнедеятельности пожилых людей, тем больше они влияют на развитие их нормативной способности к межличностному общению; проявления возрастных и половых особенностей пожилого человека актуализируют чувство одиночества, эмпатийность, аттрактивность и склонность к разным стилям общения. Разработана и апробирована психологическая программа оптимизации межличностного общения пожилых людей, доказана ее эффективность. Предложены психологические рекомендации специалистам, лицам пожилого возраста и их семьям по усовершенствованию эффективности межличностного общения пожилых людей.