Метою дисертаційного дослідження було визначення та обґрунтування філософських засад модернізації освіти в умовах сучасного інформаційного простору. Виходячи із розуміння освіти в якості феномену комунікативної природи, був окремо досліджений феномен інформаційного простору, що має назву інформаційно-комунікаційного середовища. Під інформаційно-комунікаційним середовищем слід розуміти сукупність умов виникнення, наповнення, здійснення, реалізації комунікаційного процесу і наявності зворотного зв’язку. Це необхідний фактор і цілісна система формування єдиного комунікаційного простору суспільства. Джерелами формування інформаційно-комунікативного середовища визначено: інформаційну революцію XX століття, яка докорінно змінила роль інформації і знань в суспільстві; нові типи комунікативної взаємодії на основі надсучасних технічних засобів; поширення «влади» ЗМІ, Інтернет, стільникового та супутникового зв'язку на буттям людини; трансформація соціальних механізмів, що забезпечують комунікацію в масштабі населення планети; розвиток IT-технологій тощо.
Вивчені особливості герменевтики знань в системі організації освіти інформаційно-комунікативного середовища. Актуалізація культуроутворюючої функції науки та сучасне трактування герменевтики зумовлюють докорінну переорієнтацію освітньої парадигми на герменевтичну, яка передбачає, що сучасна освіта має розвиватися в напрямі гуманізації, під якою ми розуміємо побудову стосунків учасників освітнього процесу на основі взаємоповаги та полісуб’єктності. За таких умов основним смислом освіти стає активний розвиток особистості того, хто навчається, активізація її пізнавального, духовного, діяльнісного потенціалу. Замість індуктивно-дедуктивних узагальнень і умовиводів, замість типізації й підведення під множинність виникає потреба в проведенні узагальнень особливого типу – мереологічних узагальнень і мереологічних висновків, заснованих на виділенні в предметі надзвичайного, самобутнього, його ідеалізації й перенесенні властивостей частини на ціле. При цьому герменевтична логіка заснована на обліку не тільки раціонально й психологічно усвідомлюваних орієнтирів узагальнення, але й індивідуального несвідомого, коли відбувається прорив у розумінні науково-практичної проблеми, прийняття парадоксального («перпендикулярного») рішення й вироблення нестандартних гіпотез, у народженні яких також беруть участь інтуїція, професійний і загальнокультурний досвід дослідника.
Запропоновано вектори формування «суспільства знань» як середовища розвитку інтелекту особистості: дискурсний характер освіти; становлення нової педагогічної парадигми; інтеграція освіти з іншими соціальними інститутами; випереджуючий розвиток науки та інноваційної сфери загалом. Відставання освіти від сучасної науки (через відому інерційність і консервативність освіти) є характерним та нормальним для буденних та стійких періодів буття суспільства. Разом із тим, в добу стрімких змін та якісного зрушення в технологічному, політичному та соціально-економічному вимірах життя, суспільство повинно активно переналагоджувати державну освітню систему, згідно принципів випереджувального розвитку та змінювати саму модель розвитку освіти.
Визначено засади філософії освітніх інновацій інформаційно-комунікативного середовища. Інновації в системі освіти, є продуктом усвідомленої, цілеспрямованої, науково культивуючої, міждисциплінарної діяльності. З точки зору освітнього менеджменту, цілеспрямовані, а також стихійні інновації поділяються на чотири види: 1) науковий, коли переважну більшість контрольних функції виконують саме наукові організації; 2) науково-адміністративний, в умовах якого управлінські дії здійснюють вони ж, але за підтримки органів управління освітою; 3) адміністративно-науковий, при якому контролюючі та управлінські дії здійснюють органи управління, проте спираючись на науку; 4) політико-адміністративний, коли контрольні функції здійснюють саме адміністративні органи. Підвищення ефективності упровадження інноваційних технологий навчання в сучасному ВНЗ можливо шляхом використання форм, методів і функцій учасників освітнього процесу, що припускає досягнення мети на оптимальній основі із застосуванням випробуваних в практичній діяльності прийомів роботи; створення відповідної інфраструктури у вигляді окремого підрозділу (інноваційного відділу), що виконує організаційні, методичні, консультаційні, координуючі, управлінські і контролюючі функції; здійснення науково обгрунтованого подбору технологій навчання, сумісних з можливостями людської психіки; налагодження ефективної взаємодії всіх суб’єктів освітнього процесу по вертикалі та горизонталі вищого навчального закладу; використання дієвих інструментів матеріального та морального стимулювання в сфері реалізації інновацій; поточного та перспективного планування інноваційної діяльності.
The goal of dissertation research was to define and substantiate philosophical foundations of education modernization at conditions of modern informational space. Standing of position that education is a phenomenon with communicative origins the separate phenomenon of informational space was discovered. It was a phenomenon of information and communication environment. The information and communication environment should be understood as a set of conditions of arise, filling, implementation of the communication process and with feedback. It is a necessary factor and integrated system of forming of integrated communication space society. The sources of formation of information-communicative environment are defined: the information revolution of the XX century which changed radically the role of information and knowledge at the society; new types of communicative interaction on the basis of sophisticated technical means; distribution of “power” of the media, Internet; transformation of social mechanisms for communication to the scale of world's population; development of IT-technologies and others.
The features of the hermeneutics of knowledge in the organization of education information and communication environment were discovered. Actualization of cultural functions of science and modern interpretation of hermeneutics determine the fundamental reorientation of the educational paradigm to hermeneutic one which provides the approach that modern education should evolve towards humanization, which is understood as building relationships between the education participators on the basis of mutual respect. The hermeneutic logic is based on the consideration not only rational and psychologically perceived orienting generalizations, but also the individual unconscious, when there is a breakthrough in the understanding of scientific and practical problems making solutions and developing custom hypotheses basing on intuition, professional and general cultural experience of the researcher.
The vectors of the "knowledge society" formation were substantiated understanding this type of society as a medium of intellectual development of the personality: the discursive nature of education; establishment of a new educational paradigm; integration of education with other social institutions; advancing the development of science and innovation sector in general. The backlog of modern science education through a certain inertia and conservatism of the educational system is normal for stable periods of history.
The principles of the philosophy of educational innovations of information and communication environment were defined. The innovations at the education system are the product of a conscious, purposeful, scientifically cultivated interdisciplinary activity. From a management point of view, the stochastic innovations and targeted ones are divided using four subtypes: the scientific one when control functions are performed by scientific organizations; scientific and administrative one when the scientific organization perform the control with the support of public education management; administrative and scientific one - monitoring and control via the controls, based on science; political and administrative when control functions assume the administrative authorities. Improving the efficiency of the implementation of innovative learning technologies in the modern university is possible through the use of forms, methods and functions of the participants in the educational process involves achieving goals for optimal basis using proven techniques in the practice of the work; creating of related infrastructure as a separate unit (innovation unit) to perform organizational, methodical, consulting, coordination, management and monitoring functions; implementation of science-based selection of learning technologies that are compatible with the capabilities of the human psyche; building effective interaction of all participants in the educational process vertically and horizontally; the using of forms and methods of moral and material incentives for the implementation of innovative technologies; current and future planning of innovation.
Целью диссертационного исследования было определение и обоснование философских оснований модернизации образования в условиях современного информационного пространства. Исходя из понимания образования в качестве феномена коммуникативного характер, был отдельно исследован феномен информационного пространства, который называется информационно-коммуникационной средой. Под информационно-коммуникационной средой следует понимать совокупность условий возникновения, наполнения, осуществления, реализации коммуникационного процесса и наличие обратной связи. Это необходимый фактор и целостная система формирования единого коммуникационного пространства общества. Источниками формирования информационно-коммуникативной среды определены: информационная революция XX века, коренным образом изменила роль информации и знаний в обществе; новые типы коммуникативного взаимодействия на основе сверхсовременных технических средств; распространение «власти» СМИ, Интернет, сотовой и спутниковой связи над бытием человека; трансформация социальных механизмов, обеспечивающих коммуникацию в масштабе населения планеты; развитие IT-технологий, дает широкие возможности слежения, получения конфиденциальной информации, влияния и манипулирования массовым сознанием; глобальную конкуренцию стран мира в сфере разработки, доступа и использования информационных технологий и ресурсов.
Изучены особенности герменевтики знаний в системе организации образования информационно-коммуникативной среды. Актуализация культурообразующей функции науки и современная трактовка герменевтики обусловливают коренную переориентацию образовательной парадигмы на герменевтическую, которая предусматривает, что современное образование должно развиваться в направлении гуманизации, под которой понимается построение отношений участников образовательного процесса на основе взаимоуважения и полисубьектности. При таких условиях основным смыслом образования становится развитие личности субъекта обучения на фоне активизация ее духовного, познавательного, а также деятельностного потенциала. Вместо индуктивно-дедуктивных умозаключений, типизации и ориентации на множественность, возникает логичная потребность в осуществлении обобщений особого типа − мереологического обобщений и мереологического выводов. Данные умозаключения основаны на выделении в предмете исследования самобытных характеристик, их идеализации и переносе этих свойств части на целое. В таких условиях, герменевтический логика основана на учете не только психологически и рационально осознаваемых ориентиров обобщения, но и возможностей индивидуального бессознательного, благодаря которому происходит прорыв в пространство понимания научной или практической проблемы, принятия парадоксального («перпендикулярного») решения и выработки нестандартных гипотез, в формултровании которых также принимают участие общекультурный и профессиональный опыт исследователя, а также интуиция.
Предложены векторы формирования «общества знаний» как среды развития интеллекта личности: дискурсивный характер образования; становления новой педагогической парадигмы; интеграция образования с другими социальными институтами; опережающий развитие науки и инновационной сферы в целом. Отставание образования от современной науки из-за определенной инерционности и консервативности образовательной системы характерно и нормально для устойчивых периодов истории. Но в периоды изменений, качественного сдвига в политической, технологической и социально-экономической жизни, общество должно перенастраивать свою образовательную систему, переводя ее в режим опережающего развития и изменить саму модель развития образования.
Определены принципы философии образовательных инноваций информационно-коммуникативной среды. Инновации в системе образования, является продуктом целенаправленной, осознанной, междисциплинарной деятельности. С точки же зрения управления инновациями, стихийные и целенаправленные инновации могут быть поделены на несколько типов: научный тип, когда контрольные функции осуществляются научными организациями; научно-административный тип, при котором контроль выполняется научными организациями, но при активной поддержке органов управления образованием; административно-научный, при котором управление и контроль осуществляют управленческие органы, активно опираясь на науку; политико-административный, когда функции контроля переходит к административным органам. Повышение эффективности внедрения инновационных технологий обучения в современном вузе возможно путем использования форм, методов и функций участников образовательного процесса, предполагает достижение цели на оптимальной основе с применением испытанных в практической деятельности приемов работы; создание соответствующей инфраструктуры в виде отдельного подразделения (инновационного отдела), выполняющий организационные, методические, консультационные, координирующие, управленческие и контролирующие функции; осуществление научно обоснованного подбору технологий обучения, совместимых с закономерностями деятельности человеческой психики; налаживания эффективного взаимодействия всех участников процесса обучения по вертикали и горизонтали вуза; использование форм и методов морального и материального стимулирования реализации инновационных технологий; текущего и перспективного планирования инновационной деятельности.
