Історичні умови та специфіка розвитку спорту й фізичного виховання в Радянській Україні в 20-40 рр. XX ст.

Abstract

З’ясовано, що колективізм у фізичній культурі 20-40-х років ставав одним із засобів “пролетаризації” суспільства, точніше – люмпенізації його, коли існування більшості членів суспільства узалежнювалося від влади. Фізичну культуру і спорт було перетворено на одну із спонук означеної пролетаризації. Обґрунтовано концепцію проведення відвертої мілітаризації фізкультурно-спортивної сфери, за якої влада вкладала власні смисли в організовану рухову активність та сприймалася вже не як засіб виховання здорового пролетаріату (попри такі гасла), а як мобілізаційний ресурс, спосіб підвищення військової підготовки населення. Акцентовано увагу на фактах, що засвідчили прагнення радянського керівництва використати фізичну культуру і спорт в якості елементів боротьби за європейський пролетаріат, засіб популяризації комуністичних ідей. Задля цього вдалися до створення в 1921 р. Червоного Спортивного Інтернаціоналу, що мав би об’єднати всі робітничі (пролетарські) спортивні товариства світу. Згодом, після перемоги у Другій світовій війні, СРСР переніс протистояння з полів боїв на спорт, вийшовши на міжнародну арену. Відтак, змінюється парадигма розвитку фізичної культури: ті смисли, що їх влада вкладала впродовж попередніх десятиліть – “радянськість” спорту – поступаються місцем загальноприйнятим у спортивному товаристві принципам і нормам.

It was found that collectivism in physical education 20-40 years became a means of “proletarianization” of society – more precisely lumpenization it when the existence of most members of society depended from power. Physical Culture and Sport was transformed into one of the motives definite proletarianization. It was substantiated the concept of outright militarization of sports-physical areas in which the government invested their own meanings in organized physical activity and perceived not as a means of educating the healthy proletariat (despite of the slogans) as well as mobilizing resources, way to improve military training population. Accented attention to the fact that demonstrated the desire of the Soviet leadership use the physical education and sport as an element of struggle for the European proletariat, a means of popularizing communist ideas. For this created in 1921 Red Sports International, which could unite all workers (proletarian) sports associations in the world. Later, after the victory in World War II, the Soviet Union moved opposition from the fighting on the sport, went into the international arena. Therefore, changed the paradigm develop of physical culture: the sense that the government has invested over the past decades – “Soviet” of sport – give way to generally accepted in the sports community principles and standards.

Выяснено, что коллективизм в физической культуре 20-40-х годов становился одним из средств “пролетаризации” общества, точнее – люмпенизации его, когда существование большинства членов общества зависило от власти. Физическую культуру и спорт было преобразовано в один из элементов обозначенной пролетаризации. Обоснована концепция проведения откровенной милитаризации физкультурно-спортивной сферы, при которой власть вкладывала собственные смыслы в организованную двигательную активность, и та воспринималась уже не как средство воспитания здорового пролетариата (несмотря на такие лозунги), а как мобилизационный ресурс, способ повышения военной подготовки населения. Акцентировано внимание на фактах, показывающих стремление советского руководства использовать физическую культуру и спорт в качестве элементов борьбы за европейский пролетариат, средство популяризации коммунистических идей. Для этого прибегли к созданию в 1921 Красного Спортивного Интернационала, который должен объединить все рабочие (пролетарские) спортивные общества мира. Впоследствии, после победы во Второй мировой войне, СССР перенес противостояние с полей сражений на спорт, выйдя на международную арену. Следовательно, меняется парадигма развития физической культуры: те смыслы, которые власть вкладывала протяжении предыдущих десятилетий – “советскость” спорта – уступают место общепринятым в спортивном обществе принципам и нормам.