Православне духовенство на українських землях XIX ст.: формування та ліквідація станової замкнутості

Abstract

На основі архівних нововведених джерел висвітлюються проблеми існування та причини руйнації юридичного підґрунтя існування духовенства як окремого стану.У процесі наукової розвідки використовувалися проблемно-хронологічний, системно-комплексний та ретроспективно-порівняльний методи дослідження, а також – метод логічного аналізу. Методологічна основа дозволила з’ясувати, що наприкінці ХVІІІ ст. поступово утвердилась спадковість духовного звання, а духовні школи перетворились у станові. Дітей духовенства церковна влада намагалася не відпускати з духовного стану і в цьому їй сприяв уряд. Їх було охоплено навчанням, або відразу призначено членами церковних причтів. Але з огляду на те, що сім’ї духовенства були, як правило, багатодітними, то з часом у духовному відомстві скупчувалось багато зайвих людей. Тому уряд був змушений здійснити заходи для зменшення духовного стану. 26 травня 1869 року було видано імператорське повеління і розпорядження Св. Синоду “Про відкриття дітям православного духовенства шляхів до забезпечення свого існування на всіх поприщах громадянської діяльності”. Цим було розірвана замкнутість духовного стану і діти духовенства, що не прагнули духовної служби, отримували нові громадянські права, а разом з ними і можливість здійснення кар’єри на військовій, державній, дипломатичній та інших службах. Ті ж діти духовенства, хто прагнув реалізувати себе на духовно-церковному поприщі мали здобути спеціальну духовну освіту.

On the basis of new archival material the problems of clergy’s existence and reasons of juridical bases liquidation for priesthood as a separate state are enlighten. In the process of the scientific exploration problem-chronological, systematic and comprehensive, retrospective and comparative methods and method of logical analysis were used. The methodological basis allowed to find out that in late 18th century the heredity of clergy title was gradually established and that Religious schools were transformed into state schools. The church authorities tried not to let clergy children leave the religious state and the government contributed to such situation. The children received education or they were admitted to the church clergy at once. But the fact was that priestly families had many children and the religious ministry had a lot of extra people. Therefore, the government had to take measures to reduce the clerical state. On the 26thof May, 1869 the imperial command and order “On providing ways of existence in all civil activities for Orthodox clergy children” was issued to Saint Synod. The document broke clergy separation and children who did not seek religious service received new civil rights, and with them the possibility of career in the military, civil, diplomatic and other services. Those children of the clergy who wanted to realize themselves in spiritual and ecclesiastical career had to get special religious education.

На основе архивных нововведенных источников освещаются проблемы существования и причины разрушения юридической почвы существования духовенства как отдельного сословия. В процессе научной разведки использовались проблемно-хронологический, системно- комплексный и ретроспективно-сравнительный методы исследования, а также – метод логического анализа. Методологическая основа позволила выяснить, что в конце ХVІІІ ст. постепенно утвердилась наследственность духовного звания, а духовные школы превратились в сословные. Детей духовенства церковная власть пыталась не отпускать из духовного сословия и в этом ей способствовало правительство. Они были охвачены учебой, или сразу назначены членами церковных причтов. Но ввиду того, что семьи духовенства были, как правило, многодетными, то со временем в духовном ведомстве скапливалось много лишних людей. Поэтому правительство было вынуждено осуществить мероприятия для уменьшения духовного сословия. 26 мая 1869 года было выдано императорское повеление и распоряжение Св. Синода “Об открытии детям православного духовенства путей к обеспечению своего существования на всех поприщах гражданской деятельности”. Этим было разорванная замкнутость духовного сословия и дети духовенства, которые не хотели духовной службы, получали новые гражданские права, а вместе с ними и возможность осуществления карьеры на военной, государственной, дипломатической и других службах. Те же дети духовенства, кто стремился реализовать себя на духовно-церковному поприще должны были получить специальное духовное образование.