Локальний соціальний контроль як колективна дія (на прикладі колективно-договірної практики)

Abstract

Стаття присвячена проблемі соціального контролю, який розглядається як колективна дія. Серед соціальних дій, у яких працівники можуть колективно брати участь для чинення тиску для виконання своїх вимог і залучення уваги до своєї трудової ситуації, найбільш поширені колективно-договірні практики безпосередньо в трудових організаціях, які передбачають укладання і реалізацію колективного договору. Автор розкриває перешкоди, які має колективно-договірна практика на сучасному українському підприємстві, а також бар’єри, які заважають трудовій спільноті контролювати умови своєї колективної трудової життєдіяльності, доступ до колективних благ і справедливість їхнього розподілу. Виявлена специфіка локального соціального контролю як колективної дії обумовлена соціально-економічним контекстом, у якому він розвивається. Цей контекст включає в себе об’єктивний чинник – ресурсну базу, яка дає змогу реалізовувати соціальні програми, обумовлені колективним договором, а також суб’єктивний фактор – рівень розвитку колективної свідомості, зацікавленості персоналу конкретного підприємства брати участь у колективній дії, спрямованій на досягнення колективних благ.

The article deals with the problem of social control, which is regarded as a collective action. Among social action in which employees can participate collectively to exert pressure on their needs and attract attention to their work situation, the most common is collective contract practices in modern organizations that provide the implementation of collective agreement. The author reveals the obstacles that have collective contract practice in the modern Ukrainian enterprise, as well as barriers that prevent labour community to monitor the conditions of their collective labour activity, access to collective benefits and equity of their distribution. The specifics of local social control as collective action due to the socio-economic context in which it develops is reveled. This context includes an objective factor – the resource base that allows to implement social programs due to the collective agreement, as well as the subjective factor – the level of collective consciousness, the interest of a particular company staff to participate in collective action designed to achieve collective benefits.