Стаття присвячена проблемі міжособистісного спілкування дошкільників з нормальним та порушеним мовленнєвим розвитком. Особлива увага приділяється висвітленню феномену популярності в міжособистісних відносинах і труднощам в міжособистісній взаємодії. Доведено, що популярність в дитячому колективі залежить не тільки від стану сформованості комунікативних навичок і комунікативної активності, а й від сформованості ігрових умінь, здатності ініціювати та організувати гру, співчувати іншим і бути добрим по відношенню до інших дітей. Автори відмічають, що труднощі у міжособистісній комунікації виникають внаслідок різних особистісних проблем, низької самооцінки, неадекватних вихованих впливів. Аналіз літератури свідчить про схожі тенденції у міжособистісних відносинах і дітей з мовленнєвими порушеннями. Дітям з тяжкими порушеннями мовлення притаманні труднощі у комунікативній діяльності, що зумовлюють низьку ініціативність в міжособистісних стосунках з однолітками, неспроможність бути повноцінним партнером у грі, виразити словами свої погляди і почуття. Водночас діти з тяжкими порушеннями мовлення демонструють недостатній рівень сформованості ігрових вмінь, неготовність до емпатії, співпереживання, що утруднює налагодження стосунків з іншими дітьми. Врахування у психокорекцій ній роботі первинних комунікативних та вторинних порушень діяльності дозволить оптимізувати соціалізацію цих дітей і підвищити їх соціометричний статус.
Статья посвящена проблеме межличностного общения дошкольников с нормальным и нарушенным речевым развитием. Особенное внимание уделено феноменам популярности в межличностных отношениях и трудностям в межличностном взаимодействии. Доказано, что популярность в детском коллективе зависит не только от состояния коммуникативных навыков и коммуникативной активности, но и от сформированности игровых умений, способности инициировать и организовать игру, сочувствовать другим и быть добрым по отношению к ровесникам. Авторы отмечают, что трудности в межличностной коммуникации возникают вследствии различных личностных проблем, низкой самооценки, неадекватных воспитательных воздействий. Анализ литературы свидетельствует о схожих тенденциях в межличностных отношениях и детей с речевыми нарушениями. Детям с тяжелыми нарушениями речи присущи трудности в коммуникативной деятельности, которые приводят к низкой инициативности в межличностных отношениях со сверстниками, неспособности быть полноценным партнером в игре, выразить словами свои взгляды и чувства. В то же время дети с тяжелыми нарушениями речи демонстрируют недостаточный уровень сформированности игровых умений, неготовность к эмпатии, сопереживанию, что затрудняет установление отношений с другими детьми. Учет в психокорекционной работе первичных коммуникативных и вторичных нарушений деятельности позволит оптимизировать социализацию этих детей и повысить их социометрический статус.
he article is devoted to the problem of preschool age children’s interpersonal activity with the normal speech and speech disorders. The especial attention is given to phenomena of popularity in interpersonal attitudes and to difficulties in interpersonal interoperability. The popularity in the children's community depends of communication skills and communicative activity, but also of the formation of gaming skills, ability to initiate and organize games, to empathize with others and be kind to another children. The authors noted that the difficulties in interpersonal communication are the result of various personal problems, low self-esteem, inadequate educational influences. Analysis of the literature shows similar peculiarities in children with speech disorders interpersonal relations. Children with speech disorders have difficulties in communication that lead to lowness initiative in interpersonal relationships, incapacity to be a full partner in the game, to find words to express their attitudes and feelings. The children with speech disorders demonstrate an insufficient level of gaming skills, lack of empathy, which makes it difficult to develop the relations with other children. The accounting of difficulties in communication and game activity in psycho-correctional work will help to optimize the socialization of these children and improve their sociometry status.
