Метою цієї праці є усвідомлення культурологічного аспекту опери-seria у європейській культурі XVIII ст. Методологічною основою роботи виступають позиції культурологічного підходу, який представлений послідовниками школи Б. Асаф’єва в Україні: Д. Андросової (Андросова, 2014, с. 398), І. Котляревського (Котляревський, 1971, с. 156), І. Ляшенка (Ляшенко, 1973, с. 326), О. Маркової (Маркова, 1983, с. 142) та ін. Методологія роботи має комплексний характер і базується на герменевтично-компаративному, стильово-жанровому методі за прикладом М. Еліаде (Еліаде, 2001, с. 592), Й. Хейзінг (Huizinga, 1955, с. 232) та інших культурологів-мистецтвознавців. Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше в українській культурології є спроба сформулювати показники «пізньої опери seria», дати уточнення щодо трактування опери seria та її жанрово-стилістичних особливостей, дослідити оперу В.А. Моцарта «Милосердя Тита» та оперу А. Сальєрі «Арміда» як зразки «пізньої» опери seria.
Висновки. Характеристика опери seria середини XVIII ст. вказує на суттєві зміни в умовах представлення
жанру в театрі. «Пізня» опера seria «заражається» психологізмом і змішаністю виразних проявів. Історичні відомості свідчать про всеєвропейський резонанс італійсько-неаполітанського винаходу жанру seria, ґенеза якого визначилася містеріальними коренями музичного мистецтва Європи у цілому. Це зробило жанр привабливим для різних націй і країн, незважаючи на критику з боку ентузіастів революційних і антицерковних рухів, які вважали необхідним позбавитися від «анахронізму» мистецтва seria. Різні національні школи прийняли і розвинули цей жанр, створюючи унікальні інтерпретації, що збагачували загальну музичну спадщину. Навіть під час періодів соціальних і політичних змін опера seria залишалася символом культурної досконалості. Віденський композитор Вольфганг Амадей Моцарт, який також працював у жанрі опери seria, зберіг і вдосконалив традиції цього жанру, інтегруючи в них елементи віденської художньої культури та самодостатності. Це підкреслювало його унікальний авторський стиль і забезпечувало тривалий вплив на музичне мистецтво Європи. Опери Сальєрі – мелодійні, винахідливі в оркестровці і напрочуд прогресивні за своїм світоглядом.
The purpose of this work is to understand the cultural development of the opera-seria phenomenon in the European culture of the 18th century. The methodological basis of the work is the position of the cultural and intonation approach, which is presented by the followers of B. Asafyev's school in Ukraine – D. Androsova, I.Kotlyarevsky, I. Lyashenko, O. Markova, and others [1; 3; 4; 6]. At the same time, we highlight the hermeneutic-comparative, stylistic-genre methods based on the example of J. Huizingi, M. Eliade, and other culturalists-artists [2; 7]. The scientific novelty of the study is determined by the fact that, for the first time in Ukrainian musical cultural studies, the phenomenon of opera-seria in European culture becomes the subject of research. For the first time in Ukrainian cultural studies, V. A. Mozart's opera «The Mercy of Titus» is being studied, and for the first time indicators of what is called today «late seria» are formulated. Conclusions. The description of opera seria in the middle of the 18th century indicates significant changes in the conditions of presentation of this genre in the theater. The «late» version of this genre is «infected» with psychologism and a mixture of expressive manifestations. Historical data testify to the pan- European resonance of the Italian-Neapolitan invention of the seria genre, the genesis of which was determined by the mysterious roots of the musical art of Europe as a whole. This made the genre attractive to various nations and countries, despite criticism from enthusiasts of revolutionary and anti-church movements, who considered it necessary to get rid of the «anachronism» of seria art. Various national schools adopted and developed this genre, creating unique interpretations that enriched the common musical heritage. Even during periods of social and political change, seria art remained a symbol of cultural excellence.The Viennese composer Wolfgang Amadeus Mozart, who also worked in the genre of opera seria, preserved the use of this typology until the 1790s within the framework of the artistic self-sufficient expression of the author's creativity mastered by the Viennese. Thus, Mozart preserved and improved the traditions of opera seria, integrating elements of Viennese opera into them. artistic culture and self-sufficiency. This emphasized his unique author's style and ensured a lasting influence on the musical art of Europe.
