У статті розглядаються питання, які стосуються методики навчання учнів розв’язувати задачі з фізики, а саме: розкрито зміст задачі, мету її розв’язання, розкрито дидактичні функції задачі (пізнавальну, відтворюючу, тренувально-формуючу, конструктивну, мотиваційну, систематизуючу, діагностико-профілактичну, контрольно-коригувальну), показано, що системний підхід до процесу навчання передбачає поєднання репродуктивної і творчої діяльності учнів. Залежно від характеру діяльності учнів під час розв’язування задач останні поділяються на стандартні і творчі. Робиться акцент на те, що навчальна творча задача характеризується тим, що в результаті її розв’язання знаходять суб’єктивно новий результат.
Зазначено, що сутність застосування задач як способу активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів полягає в раціональному доборі і використанні системи фізичних задач як творчих, так і алгоритмічних та керуванні, за потребою, ходом їх розв’язування вчителем фізики.
Побачити нову ідею – основна трудність таких задач. У процесі їх розв’язування учень опиняється в умовах проблемної ситуації, яку треба виявити, сформулювати або переформулювати. Звичайно, ступінь участі учнів у розв’язуванні таких задач виявляється неоднаковим і значною мірою залежить від їхніх можливостей. Для успішного керування процесом розв’язування треба відбирати задачі за принципом їх послідовного і поступового ускладнення. Занадто легкі задачі не можуть підтримувати пізнавальну активність учнів на належному рівні, а непосильні задачі підривають їх віру в свої можливості, породжують негативні емоції, знижують інтерес до навчання, тому потрібно розраховувати на високий, але посильний для учнів рівень трудності. Процес навчання – це і процес виховання багатьох рис людини, у тому числі наполегливості в досягненні мети, волі, старанності. Тому задачі в міру набування учнями знань, навичок і вмінь треба ускладнювати.
The article examines issues related to the methodology of teaching students to solve physics problems, namely: the content of the problem, the purpose of its solution, the didactic functions of the problem (cognitive, reproducible, training-formative, constructive, motivational, systematizing, diagnostic – preventive, control-corrective), it is shown that a systematic approach to the learning process involves a combination of reproductive and creative activities of students. Depending on the nature of the students’ activity when solving problems, the latter are divided into standard and creative. Emphasis is placed on the fact that a creative educational task is characterized by the fact that a subjectively new result is found as a result of its solution.
It is noted that the essence of the application of problems as a way of activating the educational and cognitive activity of students consists in the rational selection and use of a system of physical problems, both creative and algorithmic, and managing, if necessary, the progress of their solution by the physics teacher.
Seeing a new idea is the main difficulty of such tasks. In the process of solving them, the student finds himself in the conditions of a problematic situation that needs to be identified, formulated or reformulated. Of course, the degree of participation of students in solving such problems turns out to be unequal and largely depends on their capabilities. In order to successfully manage the solution process, it is necessary to select problems according to the principle of their sequential and gradual complication. Tasks that are too easy cannot maintain students’ cognitive activity at the proper level, and difficult tasks undermine their faith in their abilities, generate negative emotions, and reduce interest in learning, so you need to count on a high, but challenging level of difficulty for students. The learning process is also the process of educating many human traits, including persistence in achieving a goal, will, and diligence. Therefore, tasks should be made more difficult as students acquire knowledge, skills and abilities.
