У статті розглядаються ключові аспекти реформування системи досудового слідства в Україні, що стали відповіддю на довготривалі дискусії та потреби суспільства у боротьбі з корупцією на високих щаблях української системи державної влади. Створення Державного бюро розслідувань (ДБР) у 2015 році на основі Закону України № 794-VІІI та Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) у 2014 році викликало питання про розмежування їхніх повноважень та підслідності. Аналіз поняття підслідності, яке не має чіткого визначення у Кримінально-процесуальному кодексі України, показує, що це активно досліджувана тема у кримінально-процесуальній науці. Підслідність визначається як сукупність встановлених законом правил, що визначають орган, уповноважений на розслідування конкретної справи. Важливими ознаками підслідності є визначення кола справ, що належать до компетенції конкретного органу, врахування ознак злочинів (тяжкість, місце вчинення, особа злочинця чи потерпілого), повноваження посадових осіб на прийняття процесуальних рішень та обов’язковість виконання цих норм для всіх учасників кримінального процесу. Історико-правовий аналіз дослідження підслідності НАБУ та ДБР показує, що НАБУ було створене для протидії корупційним злочинам, вчиненим високопосадовцями, що загрожують національній безпеці. ДБР, натомість, мало займатися розслідуванням злочинів, вчинених службовими особами високого рівня, суддями, працівниками правоохоронних органів, а також військових злочинів. Проте, створення двох органів з подібними функціями призвело до дублювання повноважень та неефективного використання ресурсів. Автори пропонують об’єднання НАБУ та ДБР в єдиний орган, що розслідуватиме особливо тяжкі злочини, злочини організованих злочинних угруповань та інші резонансні справи. Законодавчі новели, прийняті під час воєнного стану, зокрема зміни до КПК України, розширили повноваження прокурорів у визначенні підслідності, що має забезпечити ефективність розслідувань. Однак, нечіткі критерії та відсутність детальної регламентації створюють ризики довільного тлумачення норм та порушення прав учасників кримінального провадження. У статті прослідковується необхідність подальшого вдосконалення правових механізмів розмежування повноважень між НАБУ та ДБР для уникнення дублювання функцій і підвищення ефективності боротьби з корупцією на високому рівні.
The article examines the key aspects of reforming the pretrial investigation system in Ukraine, which have emerged in response to long-standing discussions and societal needs in combating high-level corruption. The establishment of the State Bureau of Investigations (SBI) in 2015 based on the Law of Ukraine No. 794-VIII and the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine (NABU) in 2014 raised questions about the delineation of their powers and jurisdictions. An analysis of the concept of jurisdiction, which lacks a clear definition in the Criminal Procedure Code of Ukraine, shows that this is an actively studied topic in criminal procedural science. Jurisdiction is defined as a set of legally established rules that determine the authority responsible for investigating a particular case. Important characteristics of jurisdiction include defining the range of cases under the competence of a specific authority, considering the characteristics of crimes (severity, place of commission, identity of the perpetrator or victim), the authority of officials to make procedural decisions, and the obligatory nature of these norms for all participants in the criminal process. A historical and legal analysis of the jurisdictions of NABU and SBI indicates that NABU was initially created to counter corruption crimes committed by high-ranking officials that threaten national security. The SBI, on the other hand, was intended to investigate crimes committed by high-level officials, judges, law enforcement officers, and military crimes. However, the creation of two bodies with similar functions led to a duplication of powers and inefficient use of resources. The authors propose merging NABU and SBI into a single body that would investigate particularly serious crimes, crimes of organized criminal groups, and other high-profile cases. Legislative innovations adopted during martial law, particularly changes to the Criminal Procedure Code of Ukraine, have expanded the powers of prosecutors in determining jurisdiction, which is expected to ensure the efficiency of investigations. However, unclear criteria and the lack of detailed regulation create risks of arbitrary interpretation of norms and violations of the rights of participants in criminal proceedings. The article emphasizes the need for further improvement of legal mechanisms to delineate powers between NABU and SBI to avoid duplication of functions and enhance the effectiveness of combating high-level corruption.
