В статті висвітлюється міжнародна діяльність Константинопольського патріархату в період від завершення Першої світової війни до Лозаннської конференції. Аналізуються спроби Патріархату взяти участь у повоєнному врегулюванні та набути міжнародну правосубʼєктність. На базі тогочасної американської та турецької періодики розширено уявлення про цілі та інструменти міжнародної діяльності Патріархату в контексті нових повоєнних реалій. Розглянуто специфіку вирішення питання Константинополя та Проток в перебігу Паризької конференції та визначено причини неготовності союзницьких держав до виділення проблеми Патріархату в окреме питання. Висвітлено участь делегації Патріархату в Лондонській конференції 1920 р. та значення міжсоюзницьких протиріч в перебігу греко-турецької війни для становища Патріархату. Розкрито погляди та проаналізовано діяльність патріарха Мелетія IV щодо залучення підтримки союзницьких держав в 1922 р. Із залученням грецької історіографії розкрито негативний вплив внутрішньополітичної ситуації в Греції та розколу в іредентистському русі на результати міжнародної діяльності Патріархату. Зроблено висновки про значення даного періоду для подальшої активізації міжнародного напрямку діяльності Патріархату.
The article researches the international activities of the Ecumenical Patriarchate of Constantinople in the period from the end of the World War I to the Lausanne Conference. Particular attention is focused on the attempts of the Patriarchate to take part in the post-war settlement and acquire international legal personality. On the basis of American and Turkish periodicals, the idea of the goals and tools of the international activity of the Patriarchate in the context of new post-war realities was expanded. The specifics of solving the issue of Constantinople and the Straits in the course of the Paris Conference were considered and the reasons for the unwillingness of the allied states to separate the problem of the Patriarchate into a separate issue were determined. The participation of the delegation of the Patriarchate in the London Conference of 1920 and the importance of inter-Allied contradictions in the course of the Greco-Turkish war for the position of the Patriarchate are researched. The views and activities of Patriarch Meletius IV regarding attracting the support of the allied states in 1922 are revealed and analyzed. With the involvement of Greek historiography, the negative influence of the internal political situation in Greece and the split in the irredentist movement on the results of the Patriarchate's international activities is revealed. Conclusions were made about the significance of this period for the further activation of the international direction of the Patriarchate.
