Теорія аграризму в контексті історіографічного дискурсу

Abstract

На основі аналізу праць істориків у статті висвітлюється теорія аграризму, основні постулати якої були сформульовані європейськими інтелектуалами на межі ХІХ – ХХ ст. Встановлено, що її розробники та прихильники намагалися захистити інтереси селянства на тлі політичних та соціально-економічних змін, що відбувалися на Європейському контенті напередодні Першої світової війни. Вони відзначали важливість перебування земельних ресурсів у власності дрібних виробників, завдяки чому селяни могли самостійно подбати про покращення свого матеріального становища. Зазначається, що теорія аграризму поширилася серед населення сільських місцевостей Центрально-Східної Європи, де була покликана сприяти розвитку різних сфер селянської кооперації, у тому числі завдяки участі її адептів у політичному житті держав регіону.

Based on the analysis of the works of historians, the article highlights the theory of agrarianism, the main postulates of which were formulated by European intellectuals at the turn of the 19th and 20th centuries. It was established that its developers and supporters tried to protect the interests of the peasantry against the background of political and socio-economic changes taking place in the European content on the eve of the First World War. They noted the importance of land resources being owned by small producers, thanks to which the peasants could independently take care of improving their financial situation. It is noted that the theory of agrarianism spread among the population of the rural areas of Central-Eastern Europe, where it was called to promote the development of various spheres of peasant cooperation, including due to the participation of its followers in the political life of the states of the region.