Корона святого Іштвана. Угорська середньовічна монархія за правління династії Арпадів)

Abstract

Ця стаття присвячена історії династії Арпадів у 1063-1301 рр. Після заколота угорських язичників у середині ХІ ст. влада в Угорському королівстві перейшла до Шаламона І, який зміг утвердитись на престолі за допомогою німців. Шаломон І був слабким правителем, який спирався на німецьку та печенізьку допомогу. Нащадки Ендре І Геза І та Ласло І зміцнили державу і змогли відбити вторгнення з боку печенігів і кипчаків. Коломан І реалізував претензії на хорватську корону, які мав ще Ласло І. Угорські королі неодноразово вторгались на територію Галичини і мали плани зробити цю територію такою ж частиною Корони Святого Іштвана як і Хорватію. У міжусобицях на Русі Арпади були прибічниками київських князів, які знаходились у ворожнечі з галицькими князями. Ще одним яблоком роздору була Далмація. За контроль над цим регіоном Угорщина вела боротьбу з Венецією. Середина ХІІ ст. пройшла під знаком воєн з Візантією. Угорські королі були вимушені стримувати тиск Мануїла І Комніна за правління якого Візантійська імперія досягла такого ж рівня могутності як і за імператорів Македонської династії. Угорщина була вимушена тимчасово поступитись Славонією, Хорватією та Далмацією. Апогеєм могутності угорських королів стало правління Бели ІІІ, коли угорці відвоювали у Візантії Славонію, Хорватію, Далмацію та на деякий час окупували Галичину. Король Імре ІІ став союзником Візантії проти відновивших свою державність Сербії та Болгарії. За часів правління Ендре ІІ угорський король пішов на поступки баронам. Це було зумовлена масштабними зовнішньополітичними проєктами Ендре ІІ. Протягом майже всього свойого правління він вів боротьбу за Галичину проти волинських Романовичів та смоленських Ростиславичів, а також взяв участь у П’ятому хрестовому поході у 1217 р. Ще одним великим проектом була християнизація кипчаків, який був реалізлваний у створенні у 1228 р. Куманської єпископії. Спадкоємець Ендре ІІ Бела IV постав перед значними викликами. Він протистояв агресії австрійського герцога Фрідріха ІІ Бабенберга та монгольській навалі. Спроба включити Галичину та Штірію в склад Угорщини провалилась внаслідок протидії з боку Данила Романовича та Пшемисла II Оттокара. Угорська зброя була щасливою тільки у конфлікті з болгарами. Наступник Бели IV Іштван V мав значні проблеми з баронством. Криза Угорського королівства при правлінні Ласло IV тільки поглибилась. Проти монарха бунтували Гюткеледи, Кьосоги, Бабонічі. Спроба короля спертись на кипчаків зустріла опір з боку світської та церковної аристократії. У правління Ласло IV у зовнішній політиці Угорщина могла похвалитись вдалим захистом країни від вторгнення Золотої Орди у 1285 р. та перемогою над чехами у битві на Моравському полі у 1278 р. Внутрішня політика була провальною та король загинув внаслідок змови аристократів у 1290 р. Останній угорський король Ендре ІІІ був сином бастарда Іштвана Постума і все своє правління був змушений воювати проти претендетів з боку династій Габсбургів та Анжу, а також против самозванця Ендре Славонського. Антикоролівську фронду складали угорські магнати Кьосогі та хорватські магнати Бабонічі та Франкопани. Хорвати підтримували претензії на престол з боку династії Анжу.

This article is devoted to the history of the Arpad dynasty in 1063 – 1301 after the rebellion of the Hungarian pagans in the middle of the 11th century. power in the Hungarian kingdom passed to Salamon I, who was able to establish himself on the throne with the help of the Germans. Salomon I was a weak ruler who relied on German and Pecheneg help. Descendants of Endre I, Geza I and Laszlo I strengthened the state and were able to repel the invasion of Pechenegs and Kipchaks. Koloman I realized the claims to the Croatian crown that Laszlo I still had. The Hungarian kings repeatedly invaded the territory of Galicia and had plans to make this territory as much a part of the ’’Crown of St. Stephen’’ as Croatia. In the civil strife in Russia, the Arpads were supporters of the Kyiv princes, who were at enmity with the Galician princes. Another bone of contention was Dalmatia. Hungary fought with Venice for control of this region. The middle of the 12th century. passed under the sign of wars with Byzantium. The Hungarian kings were forced to resist the pressure of Manuel I Comnenus under whose reign the Byzantine Empire reached the same level of power as under the emperors of the Macedonian dynasty. Hungary was forced to temporarily cede Slavonia, Croatia and Dalmatia. The apogee of the power of the Hungarian kings was the reign of Béla III, when the Hungarians recaptured Slavonia, Croatia, Dalmatia from Byzantium and occupied Galicia for a while. King Imre became an ally of Byzantium against the restored statehood of Serbia and Bulgaria. During the reign of Endre II, the Hungarian king made concessions to the barons. This was due to the large-scale foreign policy projects of Endre II. During almost his entire reign, he fought for Galicia against the Volyn Romanovychs and the Smolensk Rostyslavychs, and also took part in the Fifth Crusade in 1217. Another major project was the Christianization of the Kipchaks, which was realized in the creation of the Cuman diocese in 1228. Endre II's heir Bela IV faced significant challenges. He resisted the aggression of the Austrian Duke Friedrich II Babenberg and the Mongol invasion. The attempt to include Galicia and Styria in Hungary failed due to opposition from Danylo Romanovych and Przemysl II Ottokar. Hungarian weapons were happy only in the conflict with the Bulgarians. Bela IV's successor, István V, had considerable problems with the barony. The crisis of the Hungarian kingdom during the reign of László IV only deepened. Gutkeleds, Kyosogs, and Babonichi rebelled against the monarch. The king's attempt to rely on the Kipchaks met with resistance from the secular and church aristocracy. During the reign of László IV, in foreign policy, Hungary could boast of a successful defense of the country against the invasion of the Golden Horde in 1285 and a victory over the Czechs in the Battle of the Moravian Field in 1278. Internal politics were unsuccessful and the king died as a result of a conspiracy of aristocrats in 1290. The last Hungarian king Endre III was the son of the bastard Istvan Postum and throughout his reign was forced to fight against pretenders from the Habsburg and Anjou dynasties, as well as the impostor Endre of Slavonia. The anti-royal front consisted of the Hungarian magnates Kyosogi and the Croatian magnates Babonici and Frankopans. Croats supported claims to the throne by the Anjou dynasty.