В науковій розвідці аналізується місце уніатської конфесії в політичному курсі гетьманів України другої половини XVII ст. Розглядаються особливості розвитку греко-католицької церкви в роки гетьманування І. Виговського, Ю. Хмельницького, П. Тетері, П. Дорошенка. З’ясовується вплив політики Речі Посполитої та гетьманського уряду на становище з’єднаної церкви. Обґрунтовано, що очільники Української козацької держави другої половини XVII ст. у ставленні до уніатської конфесії продовжували політику гетьмана Б.Хмельницького та використовували вимогу ліквідації греко-католицької церкви як спосіб тиску на польський уряд. В політиці Речі Посполитої до 1667 р. уніатська церква не мала пріоритетного значення і досить часто приносилась у жертву заради залагодження відносин з козаками. Визначено позицію уніатських ієрархів у суспільно-політичних процесах, яка в цей час не відрізнялась особливою активністю. Проаналізовано діяльність митрополита Гавриїла Календи, його неоднозначне становище в церкві через невизнання польським урядом. На основі аналізу внутрішньополітичної ситуації в Речі Посполитій середини 60-х років XVII ст. простежено, що зміни у відносинах між польським урядом і уніатською церквою почали відбуватись з 1665 р., коли владика Гавриїл Календа нарешті добився офіційного утвердження на митрополичому престолі. Знаковим у зміні політичного курсу Речі Посполитої стало підписання Андрусівського перемир’я 1667 р., в результаті якого Польська держава відмовилась від ідеї повернення Лівобережної України. Одним із вагомих напрямків політики польських урядовців стала підтримка з’єднаної церкви, що забезпечувало зміцнення їх позицій в Правобережній Україні. Значно дієвішою стала позиція уніатських владик, що розгорнули різнопланову діяльність щодо розвитку своєї церковної інституції.
The authors of the research analyze the place of the Uniate denomination in the political course of the hetmans of Ukraine in the second half of the 17th century. The peculiarities of the development of the Ukrainian Greek Catholic Church during the Cossack Hetmanate (I. Vyhovskyi, Yu. Khmelnytskyi, P Teteria, and P. Doroshenko) are considered. The influence of the policy of the Polish-Lithuanian Commonwealth and the Hetman government on the position of the united church is clarified. In this article, the authors substantiated that the leaders of the Ukrainian Cossack state of the second half of the 17th century continued the policy of Hetman B. Khmelnytskyi about the Uniate confession and used the demand for the liquidation of the Greek Catholic Church as a method of pressure on the Polish government. In the politics of the Polish-Lithuanian Commonwealth until 1667, the Uniate Church did not have priority and was quite often sacrificed for the sake of establishing relations with the Cossacks. So, the authors determined the position of the Uniate hierarchs in social and political processes, which at that time was not particularly active. There is an analysis of the activities of Metropolitan Havryil Kolenda, especially his ambiguous position in the church due to non-recognition by the Polish government. Based on the analysis of the internal political situation in the Polish-Lithuanian Commonwealth in the mid-60s of the 17th century, it is traced that the changes in the relations between the Polish government and the Uniate Church began in 1665 when Havryil Kolenda finally received official confirmation on the metropolitan throne. The sign of the change in the political course of the Polish-Lithuanian Commonwealth was the signing of The Truce of Andrusovo in 1667, as a result of which the Polish state abandoned the idea of returning Left-bank Ukraine. One of the major directions of the Polish government’s policy was the support of the united church, which ensured the strengthening of their status in Right-bank Ukraine. So, the position of the Uniate bishops, who launched multifaceted development activities of their church institution, became much more effective.
